Рейчел та родина Берешів

Кожен із нас в дитинстві мріяв про подарунки- іграшки, бо їх ніколи багато не буває. Але ж погодьтеся, на кожен вік свої іграшки. Ну вже в 10 років точно лялька не найкращий подарунок. Але батьки Насті вирішили по-своєму. Тож дівчинка стає власницею, здавалося б, найгіршої, найстрашнішої, неприглядної ляльки, яка вже багато часу стоїть на полиці нікому не потрібна. Невже дівчинка отримала найгірший подарунок? Чи може їй випало щастя мати таку ляльку?

Як виявилося, не все так просто з цією лялькою - Рейчел. Вона жителька іншої планети Отуа, вона чимось схожа на людину, але в той же час не знає, що таке сумувати, плакати, переживати, турбуватися, може матеріалізувати думки в предмети, харчується  енергією, може бачити наскрізь, із нічого творити щось. Як ви зрозуміла - це незвичайна лялька. Вона вміє рухатися, переставляти думками предмети, швидко запамʼятовує, вивчає, і тільки Настя з мамою і татом можуть чути її. Ну хіба не класно - коли все за тебе робить лялька?

І все б добре, якби було зрозуміло, чому Рейчел опинилася на Землі? З якою метою? І яке надважливе завдання вона має виконати? Для цього треба віднайти і розшифрувати отуанське віщунство. Чи зможе Рейчел з родиною Берешів впоратися із завданням? І чим закінчиться подорож ляльки на Землю?

Книга мене захопила з перших сторінок. Я, наче, потрапила в фентезі-казку. Місцями навіть посміялася, уявляючи, як я б відреагувала на те, що лялька говорить, рухається.

Авторка дуже тепло показала сімейні відносини, адже батьки поставилися з розумінням до доньки і її незвичайної іграшки, підтримали і допомогли. І навіть кіт з собакою прикіпіли до Рейчел, як до рідної.

Книга занурює нас у внутрішній світ героїв, їхні переживання, відчуття.

Як на мене, кінцівка залишилася відкритою. Хотілося б продовження цікавої подорожі отуанки Рейчел і її подальших взаємовідносин з уже рідною для неї родиною Берешів.

Рекомендую книгу!