Роман про Махна

Зізнаюся, що не є шанувальницею історичних романів, в яких описано період 1917-1921 років, більш відомий як доба визвольних змагань, а раніше просто названий громадянською війною. Це був непростий час, коли на території України вели боротьбу за владу представники національно -патріотичних сил (Центральна Рада, Директорія) червоні (більшовики), білі (монархісти), анархісти, просто отамани… І ось одним з героїв того непростого часу був «гуляйпільський батько» Нестор Іванович Махно, постать неординарна і харизматична. 
У романі Махно постає у трохи дивній для мене ролі. Та й сам твір буде, безперечно, критикуватися істориками за перекручення подій та вигаданий сюжет. Однак на те Клим Поліщук і письменник, щоб реальній історичній особистості надати нових рис біографії та так майстерно описати, нібито перед нами справжній історичний твір, а не белетристика. Дослідники кажуть, що це перший історичний роман про Махна. Можливо. Я тільки цей читала. 
Отож, переносимося у ті часи. Про який рік точно йде мова, не можу сказати. Напевно, 1918 чи 1919-й. Махно повертається з каторги і обʼєднує довкола себе однодумців. Паралельно з ним активно поводять себе отамани Григоренко і Зелений. Вони однодумці чи вороги? А тут іще два цікавих чоловічих образи і один жіночий. Сотники Сокіл, Дик та Орися. Власне, мені здавалося, що якби не Орися, не було б у романі сюжету. На жаль, я так і не змогла зʼясувати, чи реально ця Орися існувала, однак довела вона чоловіків до сказу. Ось у цьому і родзинка твору. Хто ж така ця Орися? Яке відношення вона має до Махна, Григоренка, Сокола? Саме це цікавить найбільше, а не описана в романі кінцівка. 
Зазначу, що перші сторінок пʼятдесят я прочитала на одному диханні, дійсно майстерно написано і колоритно. А потім ставало важкувато читати. Хоча твір дійсно вартий уваги, і не лише істориків.