До початку другої частини серії Трон зі скла, під назвою Корона опівночі я поставилася трішки скептично. Попередня книга вразила не настільки сильно, як Двір шипів і троянд від Сари Маас. Тож великих надій на «Корону…» я не покладала. 

Мені хотілося або більше екшену, або більше казковості. Бо у серії ДШіТ особисто для мене було вдосталь і того, і іншого. Тим не менш, вважаю, що Корона опівночі перевершила Трон.. Читалася цікавіше, а до персонажів я стала потрохи прив‘язуватися. 

Та назвати цю книгу кращою серед того, що вже читала я не можу. Причина тут в сюжеті. Головна героїня - асасинка, а ще помічниця короля, яка має вбивати того, кого він їй накаже. А що робить вона?

Далі спойлер.

Приносить йому чужі відрубані голови, а людей, яких замовив король змушує ртельно заховатися. Все! Як довго це працюватиме?! Невже король настільки не знає, що насправді відбувається? Та навіть не здогадується?? В це дуже мало віриться. Складається враження, що авторка зробила Селену вбивцею лише для того, щоб було цікавіше читати. А далі буде відбілювати її репутацію. Хоча, не буду приховувати, цікаво, як довго Селена зможе балансувати між виконаннями наказів короля. Тому, хочеться прочитати наступну частину. 

Ще одна цікавість - любовний трикутник, де головна героїня вибиратиме між прихильністю принца і капітана. 
Також хочу відзначити дизайн. В мене книга зі старою палітуркою, але нове оформлення серії подобається більше (а з ДШіТ все навпаки).