Шанс на реабілітацію

Знаєте, коли до рук потрапляє настільки амбітне українське епічне фентезі, рівень читацького адреналіну злітає до небес. А якщо це ще й видання з розкішним криваво-червоним зрізом - естет усередині просто аплодує. «Нурлінь. Длань Еміхола» Олексія Деканя - це не казочка про класичного потраплянця. Це густий, продуманий текст, де історія, право і політика сплітаються в один тугий вузол.

Якщо говорити суто про розвиток подій, то все починається на Землі, в епоху, коли мечі вже програють мушкетам. Камо - найманець із колись легендарних, а тепер застарілих загонів каталонських альмогаварів  супроводжує небезпечну експедицію в спекотні джунглі. Місія йде шкереберть, і саме в цей момент втручається містика: таємничий птах Сокіл-реготун висмикує його з нашого світу і перекидає на Нурлінь. Це населений супутник, який повільно, але невідворотно гине, бо його сонце холоне. І тепер цей пошарпаний життям і війнами солдат отримує химерний другий шанс: йому доведеться розплутувати клубок місцевих інтриг, шукати неочевидних союзників і спробувати врятувати цілий чужий світ від льодовикового апокаліпсису, паралельно шукаючи власне спокутування.
Сюжет стартує в дуже переконливих декораціях перехідної епохи: романтика мечів альмогаварів невідворотно програє брутальному пороху та мушкетам. До того ж Декань блискуче препарує соціологію тотального відчаю. Замість того, щоб об'єднатися перед апокаліпсисом, еліти і фракції продовжують жорстоко гризтися за залишки влади. Спостерігати за тим, як під тиском катастрофи ламаються закони і мораль, захоплює неймовірно. Це жорстка історія, що доводить: найстрашнішим хижаком завжди залишається твій амбітний сусід.  І це надзвичайно міцний старт циклу!