Ще одна історія про Кармелюка

Про Устима Кармелюка, українського Робіна Гуда, написано чимало творів. І ось класик української літератури Михайло Старицький пропонує свою версію у формі історичного роману початку 20 століття. Погоджуюся із науковцями, які називають цю книгу історико-пригодницьким романом на межі романтизму та реалізму, хоча про який романтизм може йти мова у 1903 році? Тим не менш, перед нами чудова казочка про легендарну особистість, де історичні факти перемішано із фантазією автора та створено не стільки борця із поневоленням селянства, скільки такого собі зваблювача жіноцтва. Але про це згодом.
Початок історії - 1812 рік, відомий нам як час, коли Наполеон організував похід на Російську імперію. Серед подільського панства є такий Пігловський з Головчинців, що мріє про відродження Речі Посполитої і не проти підтримати французького імператора в разі його появи в цих краях. Не дивно, адже сини Пігловського щойно повернулися з Франції, де здобували освіту. Серед кріпосних Пігловського є Янко Кармелюк, з яким читач і має змогу ознайомитися. Кріпосний, який теж навчався за кордоном. Ну а далі Старицький розгортає свою оповідь, в якій демонструє становлення і трансформацію образу Кармелюка, який під впливом родинних обставин і оточення (дід, кохана, а потім дружина Марина, діти) стає на бік знедоленого селянства і організовує повстання проти панства. Головним у творі є протистояння Кармелюка із паном Янчевським. Отож, хто кого? І яку роль Старицький відводить жінкам у цій історії? Не Мариною єдиною (можна і так сказати!). Чи дотримається він історичного підґрунтя, чи опише історію перемог і поразок легендарного історичного месника, що два з половиною десятиліття наводив жах на Подільське панство, реально чи сконструює власну версію мотивів боротьби свого героя? 
Роман дійсно є цікавим та захоплюючим. Раджу до прочитання у підлітковому та юнацькому віці, хоч обсяг - це далеко не 200 сторінок, а десь пів тисячі. Однак ви не пожалкуєте. Особисто я з книгою ознайомилася у віці 18-19 років, буквально проковтнула її, хоча, приміром, «Роксолану» (приблизно такого саме обсягу) починала читати і кидати разів з пʼять.