Ми по-справжньому дорослішаємо лише тоді, коли втрачаємо батьків.

Якими б не були прекрасними відносини зі своєю мамою, але читаючи цю книгу, настільки стає ніяково, бо у поведінці героїв не інакше як пізнаватимеш себе. І у такому контексті як подана дана книга кожен читач сприйматиме її як особисту історію, ніж просто історія однієї сім'ї. Це як звернення, як крик матерів до кожної дорослої дитини, які розворушать почуття провини і торкнуться найпотаємніших закутків душі.... Як звук дзвоника, що нагадає: поки не пізно, не пропусти цей момент.

Літня жінка, матір чотирьох дітей якось губиться на станції метро великого міста. На її пошуки сколихується вся сім'я, але час іде, а мама так і не знаходиться, вона нібито розчинилися у просторі. Члени сім'ї починають згадувати якою була для кожного з них мама, щоразу розуміють, що зовсім не знали її. З часом починають усвідомлювати наскільки були не праві, відстоюючи особисті кордони, тим самим відштовхували її від себе. Сім'я опинилася у лещатах своєї провини.

Роздуми дітей та чоловіка, які комфортно влаштувалися в житті, не розуміючи якою опорою для них була мама та дружина, почали викликати у них совість та сумління. Лише коли втратили - усвідомили, що не цінували. Вже тоді зрозуміли чим доводилося жертвувати мамі заради них, а вони цього не помічали. І що прийшлося перенести мамі, аби діти стали тими ким є зараз. Кожному було що згадати. Кожен відчув провину за те, що не вберег маму.

Мама - це всього лиш мама, яка піклується, і любить... такими які ми є, із нашими вадами. Вона завжди зрозуміє та знайде виправдання вчинкам своєї дитини.

Ця книга гучно кричить, допоки не розбурхає совість, а потім шепотом намовлятиме: прошу, подбай про свою маму... Прошу, доглядай маму... Прошу, піклуйся про маму... прошу не омини нагоду зайвий раз обійняти маму, сказати їй все... проявити свою чуйність та турботу. Допоки ще є кому...

Книга, яка сколихнула безліч емоцій і спогадів, вона змусила покопирсатися у пам'яті, переосмислити минуле, а після її читання, дуже захотілося до мами...