Смерть за лаштунками

Якщо ви звикли, що шведський детектив - це обов'язково розчленованка, маніяки з важким дитинством і депресивні копи, які бухають у заметах Стокгольма, то пригальмуйте. Марія Ланґ - це зовсім інше кіно. Її не дарма називають шведською Агатою Крісті. Це такий собі вінтажний детектив із вайбом 50-х років, де немає відвертої жесті, зате повно красивих, успішних людей, які за закритими дверима щиро ненавидять одне одного.

Маємо класичну ситуацію "павуки в банці". Головна героїня Пак, яка по життю постійно притягує до себе кримінал, разом із чоловіком привалює на пафосну тусовку. Локація - старовинний королівський театр, де елітна оперна трупа готується ставити Моцарта.
Навколо суцільна театральна богема: геніальний і самозакоханий диригент, примадонни з роздутим его, молоді старлетки. Всі одне одному мило посміхаються, п'ють шампанське, а за спиною готові перегризти горлянки за головну партію чи увагу впливового мужика. І от, коли вся ця компанія лізе за лаштунки подивитися на раритетну машину для створення грому, виявляється, що механізм якось дивно хрустить. А хрустить він, бо там тупо застряг свіжий труп. Тепер театр заблоковано, підтягується знайомий детектив Крістер, і починається шмон. Дуже швидко спливає факт, що мотив пришити жертву був буквально в кожного першого актора.

Це класичний, майже театральний детектив у стилі "вбивця в замкненій кімнаті". Але головний кайф тут не в тому, як саме порішили жертву, а в тому, де і хто. Ланґ дуже соковито, без цензури розписує всі ці богемні розклади. Ти прям бачиш цей тераріум однодумців, де люди на сцені співають високі арії про кохання, а паралельно сплять з ким попало, плетуть люті інтриги і підставляють конкурентів.