Ці тексти не лише про кохання та любов, як часто вважають читачі, котрі мають вельми поверхове уявлення про творчість Вільяма Шекспіра. Кожен його сонет - це роздуми майстра перед чистим папером, діалог із собою, погляд на своє відображення та пошуки сенсу свого буття, це зміна поколінь та безсмертя, яке кожен з нас знаходить у своїх нащадках, це прийняття свого віку та змін, які він нам приносить, це поради у годину вибору, це заклик кохати і бути коханим/коханою, це, нарешті, ода коханню. Часом Шекспір настільки вдало та художньо підносить, здавалося б, звичайні та буденні речі, що перетворює їх на справжні поетичні теми, які хвилюють та захоплюють читача.
У кожного серед сонетів з'являться улюблені, ті, що найбільш близькі до світогляду читача, до його настрою та відчуттяів, а, можливо, співзвучні його життєвому досвіду.
Цікаво, що в різному віці сонети сприймаються зовсім інакше. Я читала їх у двадцять років, та мені в очі кидалися пристрасні образи закоханих, що живуть буквально на кожній сторінці. Я читаю їх зараз, через 18 років, і знаходжу інші речі, які відгукуються мені: то тема сорокаріччя, то роздуми над віком і часом, що лишає сліди на всіх і кожному. То погляд на дітей як на відображення батьків.
А що знайдете у сонетах ви?