Спів/життя

Беручи книгу до читання мене одразу зацікавила назва «Спів/життя» - незвична і подвійна. І вже дочитавши зрозуміла, що в собі несе назва. Спів у книзі виступає як символ сімейної єдності, традицій,  що не дає загубитися у цьому жорстокому світі, не втратити своє коріння. Протягом всієї книги пісні співають мами дітям, бабусі мамам… А життя подається авторкою таким як є з усіма випробуваннями і викликами. І це поєднання співу з життям є, ніби, звʼязком між теперішнім, минулим, обʼєднує декілька поколінь.

Головною героїнею в творі виступає Анна- мати Дарки, яка постає перед важким вибором у житті. Але не все так просто, адже окрім неї є ще й інші члени родини - мама, сестра, чоловік, син, донька, з ким треба рахуватися. І тут прийняти рішення стає ще складніше…

Книга читалася трохи важкувато. По -перше, дуже героїв багато : Андрій, Дарка, Саша, Зоя, Ніна, Тамара, Ліля, через що, кожен повністю не був розкритий і я до кінця так і досі так і не зрозуміла хто кому є хто. По-друге, розповідь ведеться фрагментами, коли відбувається перехід від одного часу до іншого. Ніби читаєш спочатку чийсь спогад, потім опиняєшся в сьогоденні в Польщі або Києві, евакуація, волонтер тар, тоді знов повертаєшся в минуле, тому часто втрачала ниточку.  Згадування старих сімейних фото теж було дивним, не завжди розуміла хто розглядає і згадує, і взагалі - чиї це фото.

Як на мене задум книги непоганий. Є в ній і частинка тепла, любові, є й розлука, сльози, біль від розлуки з рідними і домом. Але мені не вистачило насиченості, емоційності тексту, недостатньо «дії», поворотів сюжету. В ній більше внутрішніх психологічних питань. Книга гарна, обовʼязково знайде свого читача, але мене, нажаль, не зачепила.