Справедливісь завжди коштує крові!

«Шлях Вогнезора»  слугує переходом між першим та другим циклами саги. Це глибока історія про те, що жодне суспільство не може спокійно жити, якщо його фундамент побудований на забутому історичному злочині.

Усе починається з того, що Вогнезора переслідують привиди невідомих котів. Коли правда випливає назовні, вона шокує своєю цинічністю. Виявляється, століття тому благородні лісові клани безжально вигнали п'ятий, Небесний клан, прирікши його на вимирання, і просто стерли будь-яку пам'ять про це. Вогнезір усвідомлює: він мусить спокутувати цей ганебний чужий гріх. Це дуже сильний меседж про те, що відповідальність за темне минуле завжди лягає на плечі тих, хто живе сьогодні.
Мандрівка Вогнезора та Піскошторми в невідомість - це зовсім не романтична відпустка. Це виснажливе психологічне випробування. Сильна і горда Піскошторма буквально з'їдає себе через ревнощі до Плямолистки - мертвої цілительки, чий дух постійно крутиться поруч. Авторки феноменально тонко прописали цей біль: як нестерпно бути живою партнеркою героя, який подумки не здатен остаточно відпустити ідеалізований образ першого кохання.
 Коли вони знаходять ущелину, починається справжній дарвінівський жах. Зібрати домашніх котів і волоцюг в єдиний клан важко, але головний ворог - це велетенська зграя щурів. Фінальна битва в старому сараї - це не лицарський поєдинок. Це брудна, огидна м'ясорубка в темряві, де пацюки буквально шматують котів. Саме тут Вогнезір у страшній агонії, під крики Піскошторми, втрачає одне зі своїх дев'яти життів.

Це жорстке і болісне спецвидання, яке без прикрас доводить: відродження справедливості завжди оплачується кров'ю.