Степан Васильченко у повісті "У бур'янах" у художній формі відтворив
дитинство великого поета Тараса Шевченка, змалював родину, в якій він виховувався та зростав, та описав як усі події дитинства вплинули на подальшу долю майбутнього Кобзаря у боротьбі проти пригноблення українського народу.

Після тяжких робіт на панщині батьки поверталися щодня додому виснаженими, тому маленького Тарасика доводилося доглядати сестрі Катерині. Родина жила дуже бідно. Малий Тарас, щоб якось розвіяти тугу над тією злиденністю, завіватиметься десь у поле, заховається у бур'яни. Найбільше малому хлопцеві подобалося пригорнуся до матері і слухати розповіді про панів та кріпаків. Слухав Тарасик ці сумні оповіді, і в серці наче каміння тиснуло од  жалю за знедолених.

Коли до села приходив старечий кобзар - це було велике свято... Його пісні про героїчне минуле рідного народу змушували хлопця вже тоді замислитися над складним дорослим життям, в такі миті чому завмирало маленьке серце Тараса. Найбільшою радістю для хлопця було навчання, але те, яке пропонував дяк, а інше, справжнє. Саме в дяковій хаті він відчує потяг, жагучий, непереможний до малювання та до словесної творчості.

Як не намагався Тарас втекти від злиднів, саме злидні та непосильна праця поклали його матір в домовину. З часом пішов і батько, залишивши дітей на мачуху. Як і в ранньому дитинстві у вільні хвилини забирався хлопець у бур'яни, співав він про тяжку сирітську долю, про лихе життя. Тарас був страшенно впертий, тому подався в світ за очі, бо життя поруч з мачухою перетворилося у муку.

Ця невелика повість хвилює читача драматизмом становища не лише малого Тараса Шевченка, а й усього українського народу, вона змушує задуматися над картинами життя, у яких навіть діти були вимушені іти в найми, ставати робочою силою в маєтках свавільних панів. Саме проти такого життя у захист поневолених та пригноблених підніме свій голос Тарас Шевченко.