Світлінь

Марія Павленко приємно здивувала цією збіркою філософської лірики, яка припаде до душі найперше віруючим. У кожній поезії збірки присутній Бог - так чи інакше. Все у людини від Бога - і талант, і здатність любити. Перші вірші з циклу «Я єсмь» присвячені любові. «Разом з Любовʼю» - дуже тонка поезія. Любов нам дарує сили і життя, вона дозволяє нам довіряти, без неї неможливе людське існування. Це своєрідний гімн любові. Причому йдеться не лише про кохання. Я можу любити і природу, і батьків, і тварин, і дітей, і людей узагалі, і свою країну. Звісно, що про кохання йшлося в першу чергу, бо воно окрилює та робить людину кращою. Але воно завдає болю, коли нерозділене. Про це Марія Павленко не пише чомусь. Далі йде блок поезій про Творця, про Бога в житті людей, без нього неможливе наше існування. Бога бачить авторка всюди. Можливо, вона надто глибоко заходить у релігійні ріки, надто абсолютизує небесні сили, бо йдеться насамперед про християнського Бога. А що робити тим, хто не є християнином чи взагалі не вірить? Такі люди не можуть творити і любити? Цікаво, що людей пані Павленко порівнює із пастухом, а не вівцями, тобто ми повинні користуватися шансом, який нам надіслано згори, і самостійно визначати свою долю, а не чекати, що все відбудеться само собою та Бог направить. Тобто віра в людину та її здатність боротися входить у суперечку із притаманним для релігійних людей провіденціалізмом. Але Бог, Творець, Всевишній, Ангел-Охоронець, - ці слова присутні майже в кожному вірші. 
Чимало поезій присвячено пошуку сенсу людського існування; оспівуванню природи, радощам, які дарує кожна пора року. Тож філософська лірика йде впереміш із пейзажною.