Заключна частина трилогії про Катніс Евердін, її друзів і сім’ю. Але не остання в серії «Голодні ігри».

Якщо ви читаєте «Голодні ігри» лише заради Катніс, то ця серія стане для вас трилогією, а «Переспівниця» фінальною частиною. В такому випадку читати приквел вже не буде сенсу (там головний персонаж - президент Сноу). 

Якщо друга частина для мене схожа на іскру, яка розгорається, то «Переспівниця» - сильний вогонь, який палає, здіймаючись так високо, що здається, от-от спалить усе до тла. 

Третя частина перевершила очікування, бо голодні ігри вийшли далеко за арену на якій вони проводяться. У цій частині для мене було більше улюблених персонажів, ніж у обох попередніх (полюбила навіть тих, хто у попередній книзі не дуже подобався). За їхню долю по-справжньому переживала. 

Фінал вийшов справді достойним, насиченим на несподівані повороти. Авторка дала відповіді на всі питання, які цікавлять читача: починаючи від любовного трикутника, закінчуючи тим, чи встоїть влада Капітолію і чи виживуть улюблені персонажі взагалі. Розлучатися з атмосферою не хочеться, а знайти щось таке ж достойне непросто. Хоча, по правді кажучи, я завжди думала, що «Голодні ігри» більше для підлітків. Зараз розумію, що помилялася. Тож кожен знайде в цій книзі щось своє.