Талісман Залізного вепра

Якщо Брендон Мулл у першій книзі лише розставив фігури на дошці і пояснив правила, то в другій частині - «Полювання» - за справу береться Меггі Стівотер. І це одразу відчувається! Стівотер відома своїм умінням писати дуже атмосферно, емоційно та трохи похмуро. Вона перетворює дитячу пригоду на справжній психологічний краш-тест для всієї четвірки, адже тепер це не тренування, а реальна, брутальна війна.

Найбільша емоційна вага в цій книзі лягає на плечі Мейлін. Її рідний континент Джонг захоплюють завойовники. Уявіть цей перелом: дівчинка, яка завжди була впевненою в собі донькою генерала, раптом розуміє свою абсолютну безпорадність. Вона більше не може захистити свій дім.
Стівотер чудово показує, як травма і відчай штовхають Мейлін на ізоляцію. Вона віддаляється від команди, бо їй здається, що їхні проблеми мізерні порівняно з падінням її батьківщини. І саме тут її стосунки з пандою Джі виходять на новий рівень. Джі - це втілення спокою. Мейлін нарешті починає розуміти, що неможливо виграти війну лише на самих нервах та агресії; іноді найбільша сила полягає в тому, щоб знайти внутрішній баланс, коли світ навколо палає.
Інший шикарний конфлікт - це тотальна параноя всередині команди. Абеке в першій книзі була на боці завойовників, нехай і через обман, і тепер ніхто з Зелених мантій їй до кінця не довіряє. Дівчина постійно відчуває на собі підозрілі погляди. Це класичний стан людини, яка намагається спокутувати помилку, але суспільство не дає їй цього зробити. Абеке доводиться щодня доводити свою лояльність, що страшенно виснажує.
Роллан, зі свого боку, продовжує бунтувати проти системи. Він вуличний хлопець, який звик покладатися лише на себе та свого сокола Ессікса. Для нього Зелені мантії - це просто чергові дорослі, які хочуть його використати. Стівотер дуже класно прописує його небажання ставати «гвинтиком» у військовій машині та його поступове, дуже обережне усвідомлення того, що цій четвірці дітей він усе ж таки може довіряти.
Команді доводиться вирушити до Єври, батьківщини Конора, щоб знайти талісман легендарного Залізного вепра. І тут на Конора чекає найжорстокіший урок. Він усе життя був слухняним, вірним слугою родини лорда Трансвіка. Але коли війна приходить на їхні землі, виявляється, що його колишні господарі - боягузи і зрадники, які легко переходять на бік завойовників заради збереження влади. Для Конора це момент краху ілюзій. Хлопець, який завжди схиляв голову перед авторитетами, змушений зрозуміти: титул і статус не роблять людину благородною. Йому доводиться навчитися показувати зуби - буквально і метафорично, синхронізуючись зі своїм вовком Брігганом.