Два роки разом.
Двадцять років окремо.
Вони створені одне для одного і мають один день, щоб усі виправити.

Чи пам'ятаєте ви своє перше кохання? Хоча, його напевно складно забути. Це ж найяскравіші спогади і емоції.
Зустрівши Клару, Бенджамін зрозумів, що їх звела доля. Вони були разом два роки і були впевнені, що це назавжди. Але не так сталось, як гадалося. Одна жахлива подія роз'єднала їх і кожен пішов своїм шляхом. Проте навіть через двадцять років Клара досі думає про Бенджаміна, хоча має чоловіка. Вона не знає, що їй робити і чи є сенс воротити минуле, адже вона взагалі не знає, що з Бенджаміном. Але коли вона дізнається про теракт в рідному місті, то відкидає всі сумніви. То чим це закінчиться?

Чесно, я в захваті від цієї історії. Вона максимально банальна і часом головна героїня дуже бісила, але відчувається ця легкість через яку хочеться читати і читати далі. Стиль написання схожий на стиль Сари Джіо.

Мені подобається те, як описали тему відносин батьків з дітьми. Про взаємоповагу.
Історія не така весела, як може здатись за обкладинкою. Це не романтична комедія. Тут є мало причин для сміху, але багато для жалю і печалі.

Але кінцівка мені не сподобалась. Вона не виправдала моїх очікувань. Автор нас підвів до однієї кінцівки, а в результаті ми отримали іншу. Але мені все одно сподобалась історія.