Текля з Марією та ще хтось третій

Саме таку цікаву назву має мініповість (за визначенням автора) Василя Вреблевського, що відкриває збірку. Талановито (без перебільшення) написаний твір про життя двох жінок. Можу, звісно, помилитися у висновках, бо автор прямо не пише про це, лише натякає через діалоги та поведінку героїнь, що між жінками виникло щось більше, аніж просто життя в одній квартирі. Начальниця на імʼя Текля, розлучена, приваблива і не бідна жінка, щотижня запрошує до себе в гості свою підлеглу Марію. То вони в неділю пʼють каву та бесідують про сенс одруження, то гуляють вечірнім містом, то разом дивляться свіженьке порно із лесбійками. Як ми можемо здогадатися, Марія дівчина незаможна. Вона знімає квартиру в якоїсь бабусі (Текля до неї приходила в гості). Також зустрічаємо третього - це одружений чоловік, із яким у Марії були стосунки і який прагне продовження (він вистежує її та періодично чатує на неї біля дому). Більша частина твору - це оповідь від імені Марії, проте останні епізоди - це думки Теклі та автора. Дівчата живуть разом, проте Марія час від часу напивається та має інтимні стосунки із різними чоловіками, чим дратує Теклю. Наприкінці мініповісті ми розуміємо, що начальниця здійснила суїцид і вистрибнула з вікна. Містичності оповіді додає карта - туз, що нібито підкидає Текля в помешкання Марії, з ним її знаходять померлою. 
Від себе скажу, що можу помилятися щодо змісту твору, бо письменник ніби натякає на це. Проте прямо не вказує, коли дівчата стали жити разом, що вони робили у квартирі Теклі, чи був між ними сексуальний звʼязок, чи Текля вистрибнула сама, якщо так, то чому вона це зробила, до чого тут туз. Тим читати й цікавіше. Поява подібного твору у 1993 році - явище закономірне, саме тоді наше суспільство переживало своєрідну сексуальну революцію, й про приблизно це саме писала Оксана Забужко, наприклад.