Терористи і чорносотенці

Прочитала монографію шанованого Олександра Реєнта та маю неоднозначну реакцію. З одного боку, солідна книга про мало описаний у наш час період перебування українських земель у складі Російської імперії. Використано читало архівних документів, є згадки на статті в тогочасних газетах («Киевлянин», «Южный край»), наявні посилання на сучасних дослідників проблеми, зокрема М. Гаухмана та В. Волковинського. Значний фактаж, чимало уваги приділено загибелі Петра Столипіна в Києві. Є достатньо цікаві світлини, хоча газетний папір і чорно-білі параметри фото псують загальне враження. Але… Як для рівня професора книга є сирою, до того ж насиченою штампами. Наприклад, я не зрозуміла, чому автор так часто покликається на Олександра Солженіцина. Це російський письменник, шовіністичного штибу, але не історик. Чи є науковими міркування письменника про період, в якому той не жив? Не зрозумілою для мене є структура книги. Чому мова йде про чорносотенців, а потім вони кудись зникають, і автор пише виключно про терористів - есерів та інших, в основному євреїв за національністю. Яке відношення вони мають до чорносотенців? Чому автор вставляє пункт про Українську революцію і згадує гетьмана Скоропадського? Це вже трохи інший історичний період, до того ж, сучасна історична наука загалом позитивно оцінює правління гетьмана, а в пана Олександра таке враження, що розділ писав не він, а людина соціалістичних чи комуністичних поглядів чи у радянський час. Та й жодного посилання на джерела в останньому пункті нема, хоча перший розділ книги насичений посиланнями. Доволі неоднозначними є й висновки. Тому для вчителя історії книга нормальна, а от для науковця - тут більше запитань, ніж відповідей.