Люблю творчість Томаса Манна, щоразу читаючи його твори, переконуюся наскільки тонко він відтворював течію декаденства. От цього разу мій вибір зупинився на збірці новел "Чорний лебідь". Мені подобається як письменник змальовує психологічний аспект людини, як він володіє пером, аби відобразити справжню її натуру.

У новелі "Чорний лебідь" Томас Манн відтворює фаталізм нестандартних відносин. Якщо врахувати період написання новели - то це своєрідний маніфест патріархальному старому світу.

Нетипічність відносин проявляється в тому, що 50-літня вдова закохується у молодого 24-літнього юнака. Її життя вже завернуло на осінь - а тут знову наче розквітла весна. Жінка набирається сил, вона ніби оживає, сама не розуміючи, що дані відносини згубні для неї.  Проти природи не підеш - друга молодість головної героїні, викликає у неї фізіологічну хворобу.

Помітно, як Томас Манн не поділяє застарілі цінності суспільства, але у разом з тим наголошує, що всі нестандартні відносини (або велика різниця жінки у віці, або гомосексуальні відносини) приречені на нещасливий кінець.