Третій візит до кафе на краю світу

Джон, потрапивши у негоду, утретє опиняється в тому самому загадковому кафе, де був кпершу років 20 тому і знову стикається з важливими питаннями. Але цього разу він не сам, зустрічає пятнадцятирічну Ханну, яку дощ та злива застали в дорозі. Дівчина трохи налякана, недовірлива, боїться зради і брехні. Та якщо для Джона це звичне кафе, чи готова дівчинка відповісти на важливі питання?

Час пролетів, герой вже має восьмирічну доньку і тепер гостро відчуває плин часу, тож Джон вже трохи виснажився і перегорів. Його турбують сумніви чи правильно все робить, чоловік боїться старіти, адже багато чого може не встигнути, боїться, що невдовзі доведеться прощатися з людьми, які значать для нього дуже багато.

Книга вчить, що не треба боятися старості, адже це природньо. Та й старість - це не вирок, у такому віці людина має великий досвід і може багато чому навчити молодість. Так, з одного боку це пригнічує, може здаватися неприємною правдою. "Проте це не має значення. Таке життя. Тож варто брати якнайбільше від кожної хвилини. Тому що твоє життя не триватиме вічно, а годинник невпинно цокає, береш ти якнайбільше чи ні".

Треба цінувати те що маємо, приділяти увагу тим, хто поряд, відпочивати, подорожувати,робити те, що любиш,  насолоджуватися життям тут і зараз. " Ніхто не може  зробити ВСЕ. Тож треба насолоджуватися тим, що тобі випадає зробити."

Усі ці обійми, усі ситуації, в яких ми кажемо "Я люблю тебе", усі пригодах, які ми разом переживаємо - вони нікуди не зникнуть. Вони будуть підтримувати Ваш тісний звязок. ЗАВЖДИ.

І якщо Джон знайшов відповіді на свої питання, то для Ханни кафе "Чому" тільки відкрило свої двері...

Легка і добра книга. Ідеальна для читання в тиші, з горнятком чаю та відкритим серцем.