Роман наповнений штампами, які вже мені зустрічалися у книгах, фільмах: на кшталт мегалітичної кладки, великих блоків чи списку дат катастроф та кількості їхніх жертв (автор навіть сам у тексті називає фільм, де весь сюжет закручений навколо такого списку). Деякі пасажі теж мені здаються підозрілими, але мені ліньки їх перевіряти. Автор не гидує чорнухою на зразок намотаних кишок або смакування лопання черепа від удару молота і бризок з мізків, сюди ж навіщось додається сцена з відвертою «полуничкою». Роман виглядає неоднорідним, як склеєний із кількох блоків, які писалися в різний час та з різними акцентами. Початок затягнутий й каламутний. Кінцівка не можна сказати, щоб погана, але мені не сподобалася - автор пішов найлегшим шляхом - взяти і замести всі сліди, як і не було нічого. Навіщо тоді було нагнітати всю цю містику, рудого тощо.

При цьому автору чудово вдається тримати інтригу і приковувати увагу читача, це головні переваги твору. Написати про подорож на початку 21-го століття, в незвідані місця з масою пригод і так щоб це виглядало досить правдоподібно, це теж чогось варте. Можна відзначити і українську мову, вона жива і органічна, без натяжок, хоча з домішкою матів на декількох мовах (в м'яких проте формах). Але мінусів, на жаль, набагато більше. Не знаю, можливо я читав один з перших варіантів, і в наступних виданнях щось було відредаговано, але поки що так: Затягнутий початок з купою непотрібних відступів на кшталт хто, де навчався і яку військову кафедру відвідував, з героями, які кануть в Лету і більше нікому не потрібні. За типом, спогадів автора про свою молодість, як він на військовій кафедрі кілька разів стрільнув з автомата. З абсолютно незначущою та зайвою порнографічною вставкою як герой пестив героїню, на кшталт, а я ще й так можу, а не тільки пригоди писати.

Також автор грішить юнацькою бравадою типу, а от усі залишилися в Україні, а його герой розумничка, поїхав навчатися до Швейцарії, і не просто так, а стипендія у нього знаєте яка була? - 1000 євро, О як! Втерлися? А коремат фірми такий, намет такий, а спальник розтакий і т.д. Добре хоч не пішла похвальба, хто скільки випити може, а герої не займалися безпробудною п'янкою.. хоч по барах, правда, спочатку сиділи регулярно.

Дуже притягнутою за вуха виглядає і ідея на честь закінчення навчання, як відпочинок і свято, пертись у непрохідні джунглі до чорта на кулічки, замість навіть екзотичного курорту з купою пам'яток. У цю ж купу, коли єдина дівчина експедиції, японка Суомі, вирішує похникати «хочу назад» — а навіщо ж ти напросилася туди, тебе ж не хотіли брати?

Проте читати було цікаво, захоплююче, інтрига приковувала. У письменника відчувається талант. Але ці ось кліше, сценка, підматерний місцями сленг забрали у мене мінімум один бал.