З перших сторінок виникає відчуття, що Купрін пише зі знанням справи і непогано орієнтується у проблемі, так би мовити зсередини. Та так, що у мене в першій половині твору навіть місцями з'являлась деяка гидливість по відношенню до автора, незважаючи на серйозність та професіоналізм у викладі порушеної проблеми. Купрін у своїх творах переважно пише про те, чому він був очевидцем, що відчув і пережив. При такому підході складно залишатися відстороненим, але це й надає його творам життєву натуралістичність на відміну від частої надуманості і притягнутості багатьох інших творів.