Твір дуже сподобався моїй доньці, ще з шкілної програми, за її рекомендацією прочитала дружина - змахнула сльозу і теж залишилась з найкращими враженнями. Ось і мені захотілось чогось щемливо-нашого, рідного і взявся я за читання. Не погано, але й не відчув якогось захоплення, щоб хотілося прогортувати сторінку за сторінкою, ще і ще. Минув сцену суду і став на паузу, відчув легке розчарування, бо мабуть мав завищені очікування.