Вбивство -це вже кінець

Читаючи «У напрямку до нуля» від Агати Крісті в дорозі, зловила себе на думці, ніби авторка навмисно писала детективи саме для дороги для подорожей. Їдеш, читаєш, книга багато, невеликого формату ідеально. Напруга з книг переходить і в саму подорож.  А коли книга щей з незвичною історією від улюбленої авторки то взагалі окремий кайф. Уявіть сюжет без відомого нам Еркюля Пуаро і без Міс Марпл. Здається вже добре знаєш стиль Агати Крісті, а вона всеодно здивувала.  Але тут лишається головне це історія не стільки про сам злочин, скільки про його причини і наслідки. 

На початку здається, що події взагалі не повʼязані між собою . Але коли персонажі збираються в Галлз-Пойнт, ловиш себе на думці , що не все так просто, і інтрига наростає далі все більше і більше.  І тут авторка робить цікавий хід - вона не поспішає з розвитком основної події. Спочатку знайомить із персонажами
Невіл ідеальний тип, аж підозріло правильний;
Кейс емоційна, ревнива, інколи різка;
Одрі тиха і закрита «собі на думці»;
І Бетл спокійний, врівноважений, не з тих детективів, що влаштовують шоу. Він більше слухає ніж говорить, не поспішає з висновками. Дуже стриманий , але цим і цікавий.  
І коли стається злочин , ти вже настільки знаєш героїв і їх стосунки, що підозрюєш буквально усіх. Це дуже сильний момент в книзі.  
А фінал… після розкриття розумієш, що це не просто злочин. Це частина великої конструкції, яка формувалась задовго до подій в маєтку. Він не гучний він логічний. Пазл ідеально складено.  
Якщо любите неквапливі детективи, не просто детективи, а щось глибше і трохи незвичне навіть для Агати Крісті то дуже раджу прочитати.