Владислав Реймонт "Селяни" | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Владислав Реймонт "Селяни"

Земля - вічна родюча годувальниця людини, вона постійно відтворює життя для своєї невіданої мети. А невдячність людини зробила землю причиною розбратів, конфліктів, війн...

Тетралогія "Селяни" - ця епічна сімейна сага, яка змальовує життя польського села наприкінці ХІХ ст. Глобальна картина розгортається в чотирьох частинах роману "Осінь", "Зима", "Весна", "Літо", що так і нагадуює читачеві про циклічність, і разом з тим підкреслює зв'язок селянина з природою та дає можлиість поспостерігати за одним роком селянина, за його працею та турботами... За одвічним коловоротом сільського життя: оранкою, сівбою, жнивами; релігійними святами та обрядами; родинними стосунками та за прагненням жінки бути щасливою.

Незважаючи на присутній драматизм і часом домінуючий трагізм, від читання роману залишається відчуття задоволення - насолоди від якісної літератури (Реймонт із цим романом оббіграв у 1924р. Томаса Манна й став лауреатом Нобелівської премії). Майстерність автора вражає: біблійні та шекспірівські алюзії, описи природи як епіграфи майбутніх подій - буря, злива, громовиця - чекай біди та конфліктів між персонажами. У сюжеті розповіді залучено практично все село. А в самому центрі дійства стоїть проста людська скупість, прагнення до наживи, потяг до панування рухомим-нерухомим, пристрасть до володіння теплим-жіночим-м'яким, і знову збагачення та жадоба, і так по колу й до самого кінця.

Як правило, причиною всіх конфліктів, які виникають на селі є земля. Обмовини, набаламучування, чвари про спадщину між дітьми й батьками, породжують розбрат у сім'ї. Не має єдності у родині, не знайдеш її й між односельчанами. Відсутніть єдності між селянами - на вигоду владі та панству. І так далі: немає згуртованості нації - зиск для ворога. А ворог не спить: російська імперія під приводом введення цивілізації нав'язує свої російськомовні школи - про подальший сценарій колонізаторів можна лише здогадуватися.

Роман закінчується, як і починається оранкою, образом зораної та праглої зерна землі. Таке ж людське життя... на зміну смерті знову приходить життя.

+1
0
-1