Все ж, не примарилось...

Обожнюю подорож поїздом, чай у підсклянниках і сон під стукіт коліс. Але «Поїзд о 4:50 з Педдінґтона» доводить, що вікно сусіднього вагона може стати екраном для справжнього хоррору в прямому ефірі. Це один із найбільш драйвових кейсів місіс Марпл, де розслідування ведеться за всіма канонами тактичного шпигунства.

Так що з по чрму ? Елспет Макгіллікадді, подруга нашої бабці Марпл, їде собі спокійно в поїзді, аж раптом на паралельній колії порівнюється інший состав. На декілька секунд вікна вагонів опиняються одне навпроти одного, і Елспет бачить лютий треш: якийсь тіп, повернутий спиною, холоднокровно душить жінку. Поїзд пролітає повз, свідків більше немає, трупа в вагоні не знаходять, і поліція впевнено каже: «Бабусю, пийте менше заспокійливого, вам просто примарилося». Але місіс Марпл знає - її подруга не ловить галюни. Бабця вмикає режим стратега, розраховує по карті, де вбивця міг викинути тіло під час руху, і розуміє, що труп приземлився на території похмурого маєтку Ратерфорд-гол.

Оскільки сама місіс Марпл уже застара, щоб лазити по кущах і копати канави, вона наймає «проксі» - Люсі. Це просто найкрутіший персонаж у Крісті. Люсі - геніальна математичка з Оксфорда, яка зрозуміла, що заробляти прибиранням у багатіїв можна набагато більше, ніж наукою. Вона вривається в маєток під виглядом економки, майстерно флексить своїми кулінарними навичками, а паралельно проводить обшук території і знаходить-таки те саме тіло в саркофазі. Люсі - це еталонна багатозадачність.

Отож, чому  Ратерфорд-голі ? Ци має діло до вбивства старий снара Лютер із купою своїх дорослих синів, які тільки й чекають, поки дід «відклеїть ласти», щоб розпиляти спадок? Ну і чи достатньо звітів Люсі, для того щоб наша супер пупер бабця детектив розплутала справу не виходячи з кімнати?