Виправдати колишню ненависть і покарати винного

Знаєте, якщо ви шукаєте трилер із геніальними детективами в дорогих костюмах чи хитрими адвокатами, то «Намисто» Метта Віттена точно не про це. Тут усе значно простіше, брудніше і б'є прямо по оголених нервах. Віттен колись писав сценарії для «Закону і порядку» та «Доктора Хауса», тому чудово знає, як тримати інтригу. Але головний двигун цієї історії - це не заплутані детективні ігри, а просто чистий, нестерпний материнський біль.

Головна героїня Сьюзен - це взагалі розрив шаблону про крутих месників. У неї немає ні грошей, ні зв'язків у ФБР, ні якихось особливих навичок. Це просто до смерті втомлена офіціантка з місцевої забігайлівки. Її нормальне життя закінчилося двадцять років тому, коли хтось убив її семирічну доньку Емі.

Автор дуже круто передає стан людини, яка десятиліттями живе виключно заради одного моменту - страти вбивці. Це така собі сувора правда життя на дні: Сьюзен доводиться збирати копійки по знайомих і позичати тачку, просто щоб доїхати в інший штат і на власні очі побачити смертельну ін'єкцію.
Але потім стається збій. Вона випадково знаходить зачіпку - те саме дитяче намисто з половинкою серця, яке повністю ламає офіційну версію поліції. І в цей момент забита життям і горем жінка просто зривається з ланцюга. Її вже нереально зупинити.
Далі починається жорстка гонка з часом. У Сьюзен залишаються буквально лічені години до того, як отрута піде по венах засудженого. Оцей таймер змушує її робити абсолютно божевільні речі і переступати через закон. Поки вона риє землю в пошуках правди, назовні вилазить весь бруд її рідного містечка. Віттен бере оцю картинку ідеальної одноповерхової Америки і розбиває її на друзки, показуючи головне: справжній монстр - це далеко не завжди якийсь місцевий волоцюга чи дивак, на якого так зручно повісити всіх собак.