Книжка Олени Волинської «Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко» зовсім недавно побачила світ у видавництві Віхола. Як ви вже зрозуміли з другої частини назви, це книжка про двох визначних особистостей української культури, двох особливих жінок, долі яких дивним чином перетнулися в цьому світі.
Мабуть, немає такої людини в Україні, яка б хоч щось не чула про самобутню художницю Катерину Білокур. Останнім часом про неї пишуть і розповідають дуже багато. Її талантом захоплюються, а слава про нього сягнула вже далеко за межі України. Та, на жаль, так було не завжди. Практично всі свої шістдесят земних років жінка прожила в невідомості та бідності. Бути невизнаним за свого життя - доля не одного знаменитого художника, але у випадку Катерини Білокур до складної особистої долі додалася ще й трагедія історичного періоду, в якому їй довелося жити. Вона народилася у 1900 році в селі Богданівка тодішньої Полтавській губернії. Тож по її долі потопталися ще й всі біди та нещастя буремного двадцятого століття. Дві війни, влаштований сталінською владою голод, тяжка невільницька селянська праця - все це стало основою, на якій розвивалися трагічні сюжетні лінії її особистого життя, як жінки, як художниці.
Приблизно в той самий час на Харківщині народилася інша жінка - Ксеня Бородавкіна, яка згодом стане знаменитою оперною примою Оксаною Петрусенко. Її доля склалася зовсім по-іншому, але загалом була не менш трагічною аніж доля Катерини Білокур. Оксаною Петрусенко захоплювалися шанувальники, як прості люди, що надзвичайно любили її спів, так і високопоставлені особи, для яких було престижно мати в оточенні оперну діву. Оксана не була обділена чоловічою увагою, та, на жаль, всі чоловіки, які так чи інакше стали частиною її життя, виявилися не надто щирими й відданими, їхня любов не витримувала випробування славою коханої жінки. Тож щоразу стосунки ставали черговою особистою трагедією. Та найголовнішим для Оксани Петрусенко був спів. Він був для неї органічною й невіддільною частиною існування. Без сцени вона не уявляла свого життя. Саме творчість допомагало їй долати всі життєві труднощі та досягати успіху. Життя Оксани Петрусенко було, наче спалах зірки, яскравим, але коротким.
Дивним чином за збігом випадкових обставин саме Оксана Петрусенко стала людиною, яка допомогла явити світові талант Катерини Білокур. Хоча нічого в цьому житті не буває випадковим і, мабуть, так призначено було вищими силами. Зірка Оксани спалахнула і згасла, але встигла запалила іншу зірку, про яку тепер говорить весь світ. Імена цих двох українських жінок часто згадуються разом, в одному контексті. І саме про сплетіння їхніх доль написала свою книжку Олена Волинська.
«Я чую тебе» - це, як на мене, не класичний роман, а велика і ґрунтовна біографічна розвідка. Книжка нагадала мені відомі реконструкції життя знаменитих особистостей. Я, до прикладу, дуже люблю дивитися фільми з циклу «Гра долі» і мені видається, що твір Олени Волинської міг би бути гарною основою для сценарію фільмів про хитросплетіння життєвих доріг Катерини Білокур та Оксани Петрусенко. Цей обʼємний життєпис двох українських геніальних жінок гарно обрамлений художніми засобами, та все ж більше схожий на детальний опис хронології подій. Не думайте, я ніскілечки не критикую книжку, такий стиль цілком виправдовує місію цієї книжки. А вона, як на мене, дуже шляхетна та історично необхідна: дати пересічному читачеві максимум інформації про людей, які є для української культури визначними особистостями.
Не буду розписуватися за широкий загал, але скажу за себе: якщо про Катерину Білокур я знала доволі багато фактів (хоч далеко не все), то про життя Оксани Петрусенко я не знала практично нічого, чула колись її імʼя, та й по всьому. Тому книжка Олени Волинської відкрила мені очі на життя видатної оперної співачки міжвоєнного періоду та збагатила знаннями про життя театральної спільноти в ті часи.
З точки зору написання тексту книжка читається дуже легко. Вона написана просто, без особливих викрутасів. Але з точки зору історичного матеріалу, про який пише авторка, це мега важке читання. Глибина загальнолюдських та особистісних трагедій головних героїнь книжки просто паралізує свідомість. Особливо вражає важка доля Катерини Білокур. І якщо історичні обставини, в яких довелося жити цій жінці є загальновідомими й, читаючи, ти вже готовий до складних поворотів, то її особиста доля просто приголомшує. Як могли рідні люди бути настільки байдужими й жорстокими до неї та її життєвих потреб! Я ще можу зрозуміти не надто велику радість батьків, простих селян, від того, що їхня юна донька замість хатньої роботи хоче малювати квіточки, але все життя проклинати її талант та покликання, які згодом і їм таки дали певні матеріальні вигоди, то таки за межами мого розуміння. Просто дикість якась. Розум людини двадцять першого століття відмовляється вірити в такі факти. Але, очевидно, так воно і було. Затуркані важким життям та патріархальними стереотипами люди вважали талант своєї доньки карою господньою і ніколи не визнали її справжньою художницею.
Долі Катерини Білокур та Оксани Петрусенко дуже різні. Одна народилася і весь свій вік прожила в маленькому селі, інша мала можливість жити у багатьох великих містах СРСР і виступати на сценах найпрестижніших театрів. Імʼя однієї аж до самої смерті було мало кому відомим, імʼя іншої прикрашало афіші та було на вустах шанувальників. Одна прожила все життя не маючи поруч ані чоловіка, ані власних дітей, біля іншої було багато чоловіків і двоє синів стали її продовженням. Та попри таку разючу відмінність, їхні долі були схожими своїм трагізмом. Кожна з жінок мала великий талант, але жодна не мала талану. Ці два слова, такі схожі за звучанням і такі різні за значенням, обʼєднали їхні долі.
Я дякую авторці за її книжку. Дякую за величезну працю, яку вона вклала в дослідження життя Катерини Білокур та Оксани Петрусенко. Сьогодні це надзвичайно важливо та цінно. Бо жодне видатне імʼя в українській історії не має бути забутим. Це важливо, як для усвідомлення глибини наших культурних коренів наступними поколіннями, так і для того, щоб світова громадськість знала наскільки вагомою та багатогранною є українська культурна спадщина.