Я з вами свиней не пас

Василь Симоненко, хоч і прожив коротке життя, проте залишив нам неперевершені зразки поезії. Значне місце в ній посідає мотив любові до України. Для шістдесятників ця тема була живою та актуальною. З цієї збірки мені найбільше сподобався вірш «Мій родовід», в якому автор пишається тим, що є звичайним полтавським мужиком, людиною праці, що він не пас свиней із тими, хто веде свої родоводи від лордів та київських князів. У поезії «Грудочка землі» Василь Симоненко поєднує любов до України, до своєї землі, із своїм селянським походженням. Ці речі є для нього однаково близькими та сповнюють його гордістю. Символічно звучать слова з іншої поезії: «Народ мій є. Народ мій завжди буде». Це є звернення до катів його народу, звернення, що демонструє любов до України та ненависть до всіх орд, які на неї посягнули. 
А ще в поезії Симоненка так багато любові до життя, навіть якщо воно принесе не лише радість і кохання, а й біль та муки. Він вдячний своїй матері за те, що вона його народила на світ, де буде непросто. Однак треба жити! 
Що стосується Володимира Сосюри, то у збірці представлено менше його поезій. Найвідоміша - «Любіть Україну», яку всі вчили у школі, за якого поета було піддано критиці за часів Сталіна у 1951 році.