Жінка, яку не забуде наш народ

Леся Українка - це одна з моїх улюблених письменниць. Подобається вона мені не лише через стиль письма а й через неймовірне бачення світу та силу волі. Це справді унікальна історична постать, якою наш народ повинен пишатися адже навіть, захворівши на хворобу  туберкульоз в дитинстві вона не кинула перо і витерпіла як і фізичний так і моральний біль. Я нею захоплююся і вважаю що вона зробила неможливе.  

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському  в родині інтелігентів: мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист Петро Косач. Здобула домашню освіту, володіла багатьма мовами і стала генієм європейського рівня. У дитинстві Леся дуже любила природу і була обдарованою дитиною. У чотири роки навчилася читати. У п'ять вже писала драматичні твори. У дев'ять склала свій перший вірш:

Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, —Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, на могили,В останнє згадати палкії газили..

.Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна!

Цей вірш поетеса присвятила своїй улюбленій тітці яку відправили у Сибір в заслання. 

Окрім літературного хисту Леся Українка почала грати на фортепіано у 5 років а також красиво малювала....

Тепер про її твори. Вони водночас ніжні та сильні, тут красиво змальовані ліричні образи і використані красиві слова. Найбільше мені сподобалися "Конвалія" та " Лісова пісня"

Леся Українка - жінка яку ніколи не забуде наш народ. 

,