Ще одна новела зі збірки, яка дуже мене зацікавила, і спонукала до рефлексії - це новела "Ембарґо". Тема, порушена письменником не нова, подібні відчуття у мене викликали й інші твори такі як "Процес" Франца Кафки та "451° за Фарангейтом" Рея Бредбері, а мова йде про те, як людина втратила контроль над тим, що створила.

Сарамаґу використав дуже потужну метафору того, як людина втрачає свободу через свою залежність від матеріальних речей. Головний герой новели намагається дістатися на роботу за допомогою власного авто, таким чином він контролює прокладений маршрут і свої дії. Але в певний момент механізми авто вийшли з-під контролю, вони наче живуть своїм окремим життям. Тим самим письменник наголошує про пастку, яку сама собі створила людина і яка не здатна контролювати ситуацію. Це можуть розглядатися і як технології, або закони і правила, або ж ідеологія.
Звісно, подібні речі підсилюють тривожність та безсилля, які відчуває головний герой, а для мене новела ще одним інсайтом як не пепетворитися в заручника від матеріальних речей.