Зло це не випадковість , а результат …

Є книги які читаєш заради сюжету. А є такі, що чіпляють на рівні відчуттів- брудних, тривожних, майже фізично відчутних. «Ліс духів» належить саме до останніх. Це історія , яка починається як класичне розслідування серії жорстоких убивств у Парижі, але дуже швидко виходить за межі детективу й перетворюється на подорож у саме ядро темряви, географічної й людської.
Сюжет рухається через справу маніяка-канібала, але автор не обмежується просто пошуком злочинця. Він розширює простір роману до масштабів континенту! Париж змінюється на Нікарагуа, Гватемалу, аргентинські болота, і кожна нова локація додає не лише екзотики, а й нових сенсів. Тут важливо не те, хто вбиває, а звідки це зло береться. І ця зміна фокусу працює, тримається інтрига і атмосфера постійної загрози.  
Жанна Короваька не просто «сильна героїня», а персонаж , який існує на межі професійного обовʼязку й особистої одержимості. Вона не розплутує клубок таємниць вона буквально занурюється в історію злочину , ризикуючи втратити себе.  
Багатоідейність книги : психологія злочинця, політичний контекст, антропологічні мотиви, тема насильства як спадку. Автор намагається пояснити зло не як випадковість, а як результат історії виховання і системи.  
Фінал.. він динамічний, насичений, але логічно - провалився. Розвʼязка суперечить частині тих фактів, на яких трималась історія, і залишає відчуття, що деякі сюжетні лінії не доведені до кінця. Виходить книга написана максимально продумана, а в підсумку все не сходиться.

І все ж «Ліс духів» працює там, де багато детективних трилерів провалюється, це атмосфера. Тут не просто розповідь про зло, тут максимально відчуваєш його присутність. Навіть попри недоліки, це читання не проходить безслідно, і залишає в памʼяті дійсно тривожні історії.