Проза Анни Герман визначається не обсягом творів, а глибинним їх змістом. В нову її книгу входять новели, оповідання, повість і роман «Піраміди невидимі».
Роман читається на одному подиху. І бере він не карколомним сюжетом, а тою життєвою правдою, простотою, яку передати найважче.
Автор не замахується на глобальну картину, а подає події в масштабі галицького села, де діють, сказати б, односельці, майстерно виписані як неординарні особистості зі своїм окремішнім профілем, своєю говіркою, своїм достеменним характером.
Письменниця любить їх, не ідеалізуючи, з усім позитивом і негативом, з великим і малим горем, з нечастими радощами. Словом, тут діють живі люди, на своїй землі. Її реалізм подекуди межує з жорстоким натуралізмом геніального Василя Стефаника.