У середині 1990-х сорокадев'ятирічна Уранія Кабраль, переслідувана відчуттям жаху й порожнечі, повертається на батьківщину в Домініканську Республіку і знову переживає події 1961 року, коли столиця ще називалася Сьюдад-Трухільйо, а старіючий Рафаель Трухільйо, хворий і розпусний диктатор, тероризував тримільйонний домініканський народ. Насильство, страх і майстерний шантаж дозволили Трухільйо міцно тримати під контролем своє найближче оточення, внаслідок чого зрада та боягузтво стали способом життя в розкішному президентському палаці. Однак хватка диктатора з віком слабшає, у країні назріває змова, результатом якої стає своєрідна «макіавеллівська революція», яка сама по собі матиме криваві наслідки.