Всі, хто, хоч певною мірою цікавляться сучасної українською літературою, безперечно, принаймні чули ім’я Юрія Андруховича. Адже саме завдяки його творам про літературний процес у нашій країні заговорили навіть у Європі та Америці.

Народився Юрій Ігорович 13 березня 1960 році у сучасному Івано-Франківську.

У школі досконало вивчив німецьку мову, згодом, крім української та російської, ще опанував польську та англійську. Ці знання дали змогу не тільки в оригіналі читати найкращі твори світової літератури, а й самому взятися до перекладацької діяльності. Так, Ю. Андрухович став п’ятим перекладачем Шекспірівського «Гамлета». Деякі театри беруть за основу монологи з його перекладу. Також відомою роботою у сфері перекладу письменника стали вірші американських поетів 50-60-х років, що були вміщені у книзі «День смерті пані День».

За освітою Ю. Андрухович редактор. Його «альма-матер» — Український поліграфічний інститут, що знаходиться у місті Лева. Його він закінчив у 1982 році. А через 9 років письменник вирішив поглибити свої знання у сфері літератури та закінчив курси при Літературному інституті імені Горького.

Активно пише віршовані твори. Найвідоміші збірки поезій: «Небо і площі», «Середмістя», «Пісні для Мертвого півня». До речі, саме гурт «Мертвий півень» поклав на музику його вірші. Також це зробив «Плач Єремії». Відома збірка «Екзотичні птахи та рослини», яка є досить успішною, мала отримати іншу назву «Колекція потвор». Саме так власну книгу хотів назвати автор.

Письменник у 1985 році, разом з колегами-однодумцями: Віктором Небораком та Олександром Ірванцем створили літературне угрупування з цікавою назвою «Бу-Ба-Бу», яка розшифровується як «Бурлеск-Балаган-Буфонада». Вони утворюють нову течію в руслі постмодернізму, яку охрестили «Станіславським феноменом». Твори «бубабубівців» насичені карнавалом та буфонадою.
У 1989 році письменник вступає до Спілки письменників України. Але перебуває у її складі він не довго, і вже через два роки, за власним бажанням, разом з однодумцями покидає Спілку.

Сталося це через розбіжність в ідейних поглядах. Але на цьому ситуація себе не вичерпала, і Ю. Андрухович ініціює створення іншої подібної організації — Асоціації українських письменників.
Автор з 1991 року розділив пост редактора літературно-мистецького журналу «Четвер» разом з Ю. Іздриком.

На початку 90-х років у журналі «Сучасність» один за одним виходять друком романи автора: «Рекреації», «Московіада», «Перверзія». Це карнавальна література у всіх її проявах. У 1997 році всі три історії було видано окремими книгами. До речі, їх можна розглядати, як трилогію, адже герої творів «мандрують» з одного сюжету до іншого. Поєднує їх також те, що оповідь ведеться про малий проміжок часу: в одну ніч, один день та 5 днів та стільки ж ночей відповідно. Головним героєм у всіх творах виступають молоді літератори, які потрапляють або до справжнього карнавалу, або у ситуацію подібну. Читати цікаво, адже автор уміло грається і зі словом, і з читачем, тексти насичені містикою та еротизмом, незвичайними ситуаціями та людьми.

Працює на посаді головного редактора літературного альманаху «Потяг 76».

Також письменник встигає працювати над кандидатською дисертацією, яку успішно захищає 1996 року.

Найбільш об’ємним і дуже цікавим є твір автора «Лексикон інтимних міст». Тут звернено особливу увагу на магію чисел, адже у книзі вміщено 111 історій про 111 міст, які автор пише як автобіографічні згадки. У цих містах він пережив різні події інтимного (у різних значеннях) характеру. Розділи втілені у різних формах та жанрах: есеї, оповідання, вірші у прозі тощо. До речі, презентував автор цю книгу 11.11.2011 року.

Книги автора читають практично у всіх куточках світу, про це можна говорити, судячи з кількості перекладів — на 14 мов.

У 1992 році за оповіданнями автора було знято кінофільм за назвою «Кисневий голод». Неодноразово поставлена п’єса «Дванадцять обручів».

Також у 1994 році Ю. Андрухович виступив у ролі сценариста до фільму «Амур і демон».