Про події розповідає хлопець Олівер Беррет.
1
Олівер був студентом Гарварда. Йому лишилося навчатися всього лише останній рік. Йому подобалася бібліотека Редкліффа, причиною цього було те, що в ній панувала необхідна для нього тиша. Займаючись підготовкою до екзамену з історії, Олівер вирушив по книжку. Та одна дівчина в бібліотеці не захотіла віддати йому примірник. Дженніфер Кавіллері здивувалася тому факту, що студент Гарварду ходить до їхнього залу, тоді як бібліотека його навчального закладу «багатша» за кількістю і переліком видань. Дівчина сказала, що Олівер «Шпаргалето», оскільки в неї склалося враження про те, що він виглядав багато і, в той же час, по дурному. Олівер же, натомість, подумав, що Дженніфер — Гризун Науки, сіра вчена мишка, бо вона носила окуляри. Та хлопчина вирішив запросити її випити кави, аби в його руках, все ж таки, опинився потрібний примірник.

Дженні була американкою, проте її корені були італійськими. Вона була спеціалістом з музики. Олівер зрадів тому, що дівчина не сказала про те, що він за прізвищем є тезкою чоловіка, який вибудував Корпус Берретта, що став найбільшою спорудою Гарварду. Бо Олівер насправді мав знатне походження та неабиякі статки. Він дивувався тому, що Дженніфер відвідує лекції з порівняльного літературознавства, які хлопець вважав надзвичайно нудними, а ще дівчині була цікава поліфонія доби Відродження. Олівер запропонував дівчині відвідати гру із хокею, що мала відбутися наприкінці тижня. Він був одним із гравців.

2
Олівер подбав про те, щоб до рук Дженні потрапила програмка, у якій було багато інформації про нього. На буклеті було написано про те, що хлопцеві двадцять, його рідний штат — Массачусетс, вчиться він на суспільствознавця, має зросту 5 футів 11 дюймів та вагу у 185 фунтів.

Під час гри стався конфлікт, і декілька гравців почали битися. Серед них був і Олівер. Суддею було прийнято рішення посадити його на лаву запасних. Хлопець сів, а Дженні звернулася до нього з питання, мовляв, чи не горить він від сорому, поки його колеги грають без нього, а він просто відсиджується. Та хлопець не зважав, він зосереджено дивився гру, дуже переймаючись за свою команду, тож навіть голови в бік дівчини не повернув. Така поведінка образила дівчину, і вона пішла геть. Олівер отримав змогу знову повернутися в гру. Вже з поля він шукав поглядом дівчину і, в цей момент, завдяки гравцям з іншої команди він сів на лід.
Сказати, що це було ганьбою — не сказати нічого. Та коли настав найважливіший момент всього матчу, до вух хлопця долинув голос Дженні — вона повернулася і була разом зі всіма вболівальниками. Оліверу вдалося забити шайбу, після чого його команді пощастило вирватися вперед і обійти суперників з рахунком 7:0.
Гарвард має величезну кількість приміщень, проте Оліверу подобалася найбільше спортивна роздягальня, що називалася Діллон-Хауз. Тут його душа відпочивала після перебування на стадіоні Вотсона. Оліверові приносило задоволення те, що він звільняється з полону промоклої після тренування чи гри форми, бере рушник та прямує в душову. А там вже хлопці діляться одне з одним інформацією про те, що, хто, з ким, як і де робив на минулих вихідних. Хлопець присів під душем і зайнявся дещо дивним, але приємним для нього заняттям — підрахунком кількості синців та саден, паралельно в його голові ледь рухалися, наповнені лінню, думки, а, може, їх і зовсім там не було на той момент. Аж доки хлопцеві не згадалася Дженні. За вікно стояла темрява, огорнута холодом. Олівер захвилювався про свою нову знайому, думаючи про те, як вона потрапила додому, чи, бува, не довелося їй самотужки йти до Редкліффа.

Він побачив Дженні неподалік якогось куща. Вона сиділа, закутавшись у шарфі. Хлопець настільки зрадів, що його губи спершу припали до її лоба, а потім впилися солодким поцілунком в її уста. Коли вони перестали цілуватися, дівчина все ще тримала в руках рукави його одягу. Вона мовила до нього: «Мені це не до вподоби». «Про що ти?», — запитав хлопець. «Про те, що мені це до вподоби».

Вони йшли разом до Редкліффа. Всю дорогу Дженні не випускала з рук рукав Олівера. Прощаючись, молодик повідомив, що не буде телефонувати принаймні пару місяців, а потім додав, що, можливо, зателефонує, як тільки повернеться в свою кімнату. У відповідь на це дівчина назвала його свинею.

Повернувшись додому, Олівер побачив у кімнаті веселу компанію — його сусід, Рей Стреттон, та його два друга-футболіста грали в покер. Вони жартома запитували хлопця про Дженніфер, називаючи дівчину Дореміфасоль. Та Олівер не звертав увагу. Натомість він зателефонував їй. Він зізнався, що закоханий у неї. «Я відповім… котився б ти під три чорти!» — мовила дівчина і вимкнула телефон. Та Олівер зовсім не збентежився.

3
Невдовзі відбулася гра з Корнеллським університетом. Та нічого хорошого з цієї події не вийшло, бо Олівер був побитий, власне, бо сам був винен, до того ж, він знову був видалений з поля, цього разу на п’ятихвилинний термін. Здобути перемогу цього разу команді не вдалося. Програш відбувся з рахунком 6:3. Вболівальників було мало, але серед них був присутній Олівер Берретт ІІІ, що доводився головному героєві батьком. Він почув від сина, що він «Кам’яне обличчя», «Не-хи-хи», а ще «Сучий син».

Олівер молодший дістав значне поранення на щоці, на яку довелося накласти аж 12 швів. Медики заборонили хлопцеві ходити на тренування принаймні 7 днів.

Вечеряти Оліверові доводиться з батьком, хоч він не в захваті від цього, оскільки той полюбляє давати йому поради, допитуватися про те, що син планує в майбутньому. Олівер прагнув самостійно чогось досягти в своєму житті, а його батько, навпаки, вважав за краще йому подбати про долю сина шляхом дзвінків та домовленостей, як людини впливової. Від нього пролунала пропозиція для сина, у якій він хотів, аби той пішов працювати в Корпус миру. Син не в захваті від цього. Олівер провів батька до автомобіля і той поїхав. Хлопець переконаний, що батько приїхав велику відстань не заради матчу, в якому грає його син, а через те, що він обожнює ганяти на величезній швидкості.

Прийшовши в мотель, молодик зателефонував до коханої. Це було приємне завершення неприємного дня.

4
На початку тижня Олівер вирішив відвідати Дженні й пішов до Бріггс-холу. Дівчина говорила по телефону. До його вух долинули обірвані фрази: «Так. Звісно! Я також, Філе. Я теж скучаю за тобою». Хлопця збила з пантелику ця розмова, проте пізніше йому стало відомо, що Дженніфер говорила з батьком, який мешкає в Кренстоні, що в Род-Айленді. За професією він — пекар. Мати дівчини померла під час автомобільної аварії, через що батько забороняє доньці їздити на автомобілях. Олівер щиро дивувався тому, що дівчина має такі теплі стосунки зі своїм татом і дуже любить його. У нього ж були складні стосунки з Олівером ІІІ. Йому здавалося, що він непомітний через батька та його успішність. Він вважав, що батько ставиться до нього зверхньо. Ніколи до цього молодий чоловік не міг так прямо поговорити на цю тему ні з ким. Дівчина, вислухавши його, стала запевняти, що батько не може не любити його і що весь той негатив, про який він говорить, є просто його вигадкою, чи, принаймні, перебільшенням.

Інтимних стосунків між парою не було довго, незважаючи на те, що Олівер був напористим у цьому плані зазвичай. Та цього разу він не наполягав, бо хвилювався, що отримає відмову. Але те, що дівчина може погодитися, його теж хвилювало, оскільки для нього було важливим, аби нею керувала саме любов, а не щось інше. Хлопець ніколи не мав таких почуттів до інших дівчат, тож і його ставлення до Дженні було незвичайним.

Та одного разу, наприкінці тижня, в останній вихідний, пара разом читала, бо на носі була сесія. Розташувалися вони в кімнаті Олівера в гуртожитку. Цього дня він, все таки, зробив вирішальний крок. Все сталося. Молодому чоловікові було дивно від своєї поведінки — наскільки він незвично ніжно та лагідно поводив себе зі своєю обраницею. Такого з ним ніколи не було. Йому впало у вічі, що на Дженні був надягнений запаяний ланцюжок з хрестиком. Виявилося, що колись цю прикрасу носила покійна мати дівчини і зараз вона дорога їй як згадка про рідну людину. У цей день Дженніфер зізналася в коханні своєму обранцю.

6
Рей Стреттон та Олівер кожного разу домовлялися про кімнату «німою» домовленістю. Якщо хтось із них був там із дівчиною, то на дверях із зовнішньої сторони з’являлася краватка. Олівер часто вивішував цей аксесуар, проте ніякими подробицями з друзями тепер він не ділився, зовсім ні про що не розповідав. Одного разу лише сказав Реєві, що покохав дівчину. Але той захвилювався, що їй просто вдалося його заарканити.

Дженні бере участь у концерті, що має відбутися у Данстер-хаусі. Хлопець приходить послухати, як вона грає. Їй дісталося соло на клавесині в П'ятому Бранденбурзькому концерті Баха. По закінченню закохані гуляли вулицями. Тоді дівчина розповіла про те, що буде у від’їзді, бо вирушає у столицю Франції, аби вдосконалювати свої знання та навички в музиці, а допоможе їй у цьому відомий музикант, педагог — Наді Буланже. Дівчина навіть отримала хороше стипендійне забезпечення. Така звістка засмутила хлопця, бо він не розумів, яким чином на відстані будуть зберігатися їхні стосунки. Дженні на це відказала, що, все рівно, вони не зможуть бути парою по закінченню навчання, оскільки він — нащадок мільйонерів, а вона — соціальне ніщо. На це Олівер відказав, що бажає взяти з нею шлюб. Вона серйозно, дивлячись йому в очі, поставила одне питання: «Чому?». Він так само серйозно відказав: «Тому». На що панянка сказала, що це досить вагомий аргумент. Далі вони мовчали і простували берегом річки.

7
Олівер та Дженні збираються знайомитися з Берреттами — матір’ю та батьком молодика. Дівчина вважала, що так має бути і це правильно, крім того, за кошти батьків Олівер мав змогу навчатися. Вони повинні бути на місці до недільного обіду.

Багатство та розкіш, які постали перед лицем простої дівчини, вразили її та змусили ще більше розхвилюватися. Та й Олівера ніяк не можна було назвати спокійним.

Пара йшла в бібліотеку, де на них чекали батьки. По дорозі вони побачили велику кількість портретів, які надзвичайно вразили Дженніфер, бо з підписів на них вона зрозуміла, звідки взялися назви практично 50% будівель у Гарвардському університеті. Ще тут були нагороди за успіхи у веслуванні. Їх отримав Олівер ІІІ.
Знайомство відбулося. Мати оцінююче спостерігала за потенційною невісткою — роздивлялася у що та одягнена, які вона має манери, як тримається, чи правильна у неї вимова, які інтонації в розмові тощо. Батько ж був повністю зосереджений на нащадкові. Олівер повідомив, що вони не зможуть лишитися на обід, проте Дженні йому заперечила.

Під час трапези мати підтримувала бесіду, а по закінченні обіду батько повідомив, що він став директором Корпусу миру.

8
Олівер щиро радів, що вони нарешті поїхали назад в Кембрідж. Дженні намагалася переконати його в тому, що батько його дуже любить і заслуговує на краще ставлення від сина. Вона переконана, що її коханий навмисно робить все наперекір батькові та намагається зробити йому прикрість. Розмова дійшла до того, що Дженні мовила, що їхнє весілля теж не що інше, як ще одна спроба розчарувати батька. Молодик заглушив автомобіль і хотів довести, що насправді все зовсім по іншому. На що Джейн відказала, мовляв, він закохався, якимсь дивним, ненормальним чином у її низький соціальний стан. Олівер на якусь долю секунди збагнув, що певною мірою дівчина має рацію, проте його почуття до неї є справжніми. Джейн не бажала ображати свого коханого й мовила, що любить власне його, а ще його гучне прізвище та числівник, що стоїть за ним. З очей дівчини ледве не покотилися сльози. Але хлопець відчував щастя від того, що вона його любить, знаючи його недоліки, а ще тому, що дівчина самостійно спроможна зізнаватися у власній недосконалості.

Олівер ІІІ приїжджає до сина та намагається з ним поговорити про весілля. Він боїться, що син робить все поспіхом, не обдумавши і не перевіривши їхні із Дженні почуття. Розмова відбувалася за обідом в бостонському Гарвардському клубі. Присутніми були кілька однокурсників батька, клієнтів та просто шанувальників. Олівер старший говорив про Дженніфер, як про хорошу дівчину і, мовляв, вона молодець, що їй вдалося потрапити до Редкліффу, не маючи за плечима підтримки, проте… Та він був переконаний, що це просто ще один бунтарський демонстративний випад сина в його бік. Він переконував його, аби той відклав весілля до здобуття ученого ступеню з юриспруденції. Потім розмова зайшла у глухий кут і Берретт ІІІ випалив, що, коли його син візьме шлюб зараз, то він не дасть йому анічогісінько, ні цента.

Олівер відказав йому: «Таточку, забирай гроші, проте в мене лишиться душа, але тобі не відомо, що то таке».