Автор — Олександр Олесь.

Дата створення — 1907-ий рік.

За родом літератури — лірика (належить до патріотичного різновиду).

За жанром — лірична поезія. Також її відносять до вірша-медитації — історико-філософського усвідомлення важливості рідної мови, а також митців в цілому для історичної долі народу.

За художнім напрямом, стилем «О слово рідне! Орле скутий!» — відноситься до модернізму (символізму).

Тема — теплі почуття до рідного слова, заклик зберегти мову пращурів.

Ідея «О слово рідне! Орле скутий» — рідна мова повинна посісти місце духовної зброї українців.

Розмір вірша — чотиристопний ямб.

Римування — кільцеве (АББА).

Під час написання поезії автор використав такі засоби виразності: алітерація, епітети, порівняння, метафори, метонімія.

Образи-символи
Люди. Ліричний герой, який є людиною-патріотом, просякнутою любов’ю до рідної мови. Його активна громадянська позиція не дає йому стояти осторонь важливої проблеми забуття, знецінення мови.
Діти — та частина українського народу, що цурається рідної мови, а також чужоземці.
Природа — орел, Дніпро, дощі.
Предмети та явища — слово, музика, меч та інші.
Символічні образи — скутий орел (символізує велику любов та свободу, які скували), сонце (символізує нове життя), судні дощі (покарання за гріховну відсутність пам’яті), меч (сила слова).

Критика «О слово рідне! Орле скутий»
Олександр Олесь, подібно Тарасові Шевченку та Лесі Українці, в збірці «Будь мечем моїм…» наголошує на проблемі необхідності вживання рідної мови. Рідне слово його захоплює, і він твердо переконаний в тому, що воно має неабияку силу. Поет грізно говорить про тих, хто його намагається знищити, а також зневажливо — про тих українців, які відмовилися від рідної мови. У вірші присутній потужний пульс патріотичних почуттів, підсилення яких найбільше відчувається у риторичних вигуках та звертаннях.

За допомогою насичених пейзажних порівнянь, метафоричних епітетів авторові вдалося повною мірою розкрити велич та красу української мови.

Ідею вірша можна побачити в образах-символах міфологічно-біблійного походження — меч, сонце, судний дощ. Меч є символом войовничої грані української словесності. Сон — миролюбна, окрилена, творча мовна властивість.

Олександр Олесь впевнений, що в час, коли відбудеться повноцінне відновлення мови та нації України судні дощі зійдуть на кожного її ворога.

Автор неабияк турбується про те, що буде з рідним словом в майбутньому. Особливої гостроти це питання набирає в поезії «О слово рідне! Орле скутий!» В ньому спостерігається глибока задушевність, ліричність разом із громадянським пафосом.

«О слово рідне! Орле скутий!» характеристика
Композиція: вірш умовно ділиться на 3 частини. Їх можна прирівняти до тези, антитези та синтезу. Вірш є монологічним звертанням ліричного персонажа до рідної мови. Словосполучення «О слово рідне!» демонструє хвилювання героя, його щирість в сказаному, патріотизм. Його серце болить від розуміння зневажливості до його рідної мови й відсутності історичної пам’яті земляків. Поезія насичена яскравими епітетами та метафорами.

Олександр Олесь — поет-символіст, тож закономірно, що він використовує міфологічні космічні образи — сонце, синє небо, та біблійні образи — судні дні, під час яких рідні землі очистяться від всього лихого, після чого українська нація відродиться, за умови, що буде використовувати меч-слово у своїй боротьбі. Бо рідне слово — це оберіг, який символізує народну невмирущість.