Другий том спогадів про університет

Другий том містить спогади про університет людей, що здобували освіти в другій половині ХІХ - на початку Х Х ст. Саме так в історичній науці прийнято датувати час від реформ Олександра ІІ (з 1855 року) й до початку Першої світової війни (інколи разом із нею). Це був час, коли Харківський університет функціонував паралельно з Київським (з 1834 року) та Одеським (з 1865 року), тобто вже не був єдиним у під російській Україні; коли функціонували заклади спеціальної освіти у Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі, тобто конкуренція за студента загострилася; серед вихованців усе більше різночинців, виникають політичні конфлікти; дівчата прагнуть здобути право на вищу освіту. Плюс ще революція 1905-1907 років, столипінська реакція, поширення різних ідеологічних течій і рухів. Серед тих, хто залишив спогади, представлені у книзі, - М. Ковалевський, В. Бузескул, Д. Овсянико-Куликовський, В. Водяницький, а також більш відомі зараз Євген Чикаленко та Борис Мартос. Серед спогадів є й ті, що ніколи не друкувалися, а зберігаються у Музеї історії ХНУ імені В.Н. Каразіна. Багато мемуарів присвячено революційній діяльності студентства на початку ХХ століття. Матеріал дійсно є унікальним, тож я охоче його використала в науковій роботі. І попри солідну вартість другого тому, жодною мірою не жалкую, бо можу поділитися своїми розробками із колегами, спираючись на серйозне історичне джерело. Хотілося б, аби кожен університет в Україні мав таких вдячних випускників, які написали і видали спогади про час навчання у своїй Альма Матер із не меншою любовʼю, ніж випускники найкрутішого вишу у Харкові.