You are here
Остап Вишня «Моя автобіографія» аналіз
Стаття ««Моя автобіографія» аналіз» стане в нагоді, коли потрібно сформулювати жанр, тему, ідею, композицію, проблематику, засоби комічного у творі.
В гуморесці використана розмовна лексика, розповідні інтонації. В основу комізму часто покладений контраст. Щирість та людяність присутні від початку до кінця.
Автор — Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Губенко).
Дата створення — 1927-ий рік.
За літературним родом — епос.
За жанром — гумореска, або усмішка.
Тема «Моя автобіографія» — історія про сім’ю, отримання освіти та створення світоглядних поглядів майбутнього літератора.
Ідея — змалювання факторів впливу на формування письменника в притаманній йому сатирично-гумористичній формі.
Головні персонажі — Павло — він веде оповідь (це і є сам автор), батьки, баба, пані, учитель.
Композиційна будова — твір поділяється на три частини (розділи).
1 частина — поява на світ головного героя, його дитячі роки (місце народження, інформація про родичів).
2-га та 3-тя частина — здобуття освіти Павлом Губенком (майбутнім Остапом Вишнею), розвиток його світоглядних позицій.
За композиційною будовою твір подібний до автобіографії, як ділового документа. Та написаний він художньою мовою та й загалом у художньому стилі. Гумореска ділиться на окремі розділи невеличкого розміру — «фрески». Письменник виділяє найбільш яскраві ситуації, про які й розповідає. Цей твір є не просто життєписом, а й аналізуванням впливу всього, що відбулося з Павлом. Гуморист-гострослів періодично виступає в образі серйозного та вдумливого.
Проблематика «Моя автобіографія»:
розвиток майбутнього митця;
повага до старшого покоління;
шанобливе ставлення до педагогів;
відповідальне ставлення до своєї роботи.
Послідовність оповіді (сюжетний ланцюжок) — про матір та батька — про дитинство автора — про те, як він став учасником громадянської війни — творчість.
Засоби творення комічного в усмішці:
наукові, політичні та військові терміни використовуються автором з метою змалювання повсякденної побутової праці та простих, звичних подій.
Діловий та художній стиль поєднуються.
Пряме значення вживаних фразеологізмів, а не переносне.
Використання іронії, прихованої насмішки.
Використання парадоксів — несумісних понять.
Автор вживає народну етимологію, лайливі вислови.
Змальовуються комічні ситуації, деталі, події.
Використовуються жартівливі народні приказки та прислів’я, порівняння.
До слова, у назві усмішки присутня тавтологія, оскільки автобіографія належить людині, яка її написала, а там ще присутнє уточнення — «моя».