Я такої незрозумілої і дивної книги ще не читала – день думала, що ж про неї написати-то. Той випадок, коли книга – таке щось дивне, але чомусь ти її не кидаєш, бо хочеться ж зрозуміти суть цього всього хаосу.
Париж, останній пасажир рейсу Париж-Мадрапур прибуває в пустий аеропорт, де його зустрічає стюардеса і швиденько, залишаючи весь його багаж на примарних робітників, веде в літак. Він не встигає й здивуватись ситуації з пустим паризьким аеропортом, як у нього забирають документи й гроші, саджають в бізнес-клас, хоча його місце не там, і літак здіймається в небо. Літак для 16 пасажирів, що сидять колом, обличчям один до одного, пасажирів, що з першої години польоту багато знають один про одного, хто і чим займається, які грішки мають за душею, розповідають з якою метою вони так прагнуть потрапити в Мадрапур. Все так рівно і незрозуміло, до моменту захоплення літака індійською парою – взагалі незрозуміла ситуація з цим захопленням – просто аеропірати якісь, обікрали пасажирів, наробили кіпішу, поговорили загадками та цитатами і зійшли з літака, бо почали б розстрілювати по пасажиру в годину. А ще – літак керується дистанційно, пілотів немає, зв’язок із «Землею» незрозуміло як відбувається. Якщо ви очікуєте екшену і трилеру – то ні, далі ці 16 різношерсних пасажирів переливають і пустого в порожнє і варяться у власному соку – розкривають всі свої «найкращі» риси і виливають це на інших – образи, гнів, заздрість, ревнощі, закоханість, пихатість, підлість, зраду, брехню, збоченства та емоційну убогість ….всі емоції тут як в первісному бульйоні. Поки не «помирає», як вважають пасажири, перший з них.. А далі поступово стає погано іншому, і наступному… Я до моменту першої «смерті» не могла вловити суті цього каламбуру, що відбувається на борту, що ж хоче показати автор. А показав він, що літак – це не класичний літак – це своєрідне чистилище для цих людей, де кожен відкриває свою душу, свої потаємні бажання, всього себе, і, лише після цього, вони зійдуть з літака, їх забере «Земля».
Книга підійде для любителів філософських романів, де головна увага приділена не подіям, а характерам персонажів та їх зміні в екстремальних умовах. Розкриття душ героїв тут показано детально та яскраво, ви не матимете позитивного/негативного героя, вам буде бридко від набору гріховності та розпусти на борту літака, від перебільшеного висвітлення всіх грішків людських, від стадного рефлексу та бажання підкорятись силі. Маючи можливість вийти – жоден пасажир не зробить і кроку до виходу, бо не отримали команди. А ще загадковий пункт призначення – Мадрапур – зовсім не те, чим його вважають пасажири.
Не знаю чи радитиму її, вони специфічна, з відкритим фіналом, навіть склалось враження, обірваності книги.