Війна відбирає у дітей дитинство...

Голодні та бездомні - такими постають у повісті Григора Тютюнника діти. Діти війни. Письменник у своїй творчій діяльності просто не міг оминути стахіття, що випали на долю його покоління. Він сам належав до них. Та якою б жорстокою та сташною не була правда про війну, Григір Тютюнник  розкриє в головному героєві твору Климкові образ доброти та людяності. Ті якості, що роблять з людини Людину. Бо війна зґуртовує людей, а спільне горе зближує. Діти, які в свої одинадцять стають дорослими, беруть відповідальність у свої руки, тим самим вражають своєю жертовністю та турботливістю.

Війна робить дітей сиротами...

Їм залишається покладатися самим на себе. Але вони зовсім не безпорадні. Попри свій душевний біль - вони навдивовижу чутливі до чужого горя. І навіть коли дорослі у безвиході, діти піклуються про ще беззахисніших за них самих. Вони не гублять на шляхах випробовувань доброти, вони діляться своїм душевним теплом і тим самим прагнуть зігріти ним інших.

Та є ще одна найжорстокіша правда.

Війна краде у дітей життя...

Такі чисті, відкриті для людей, безкорисливі маленькі серця...