Мабуть, серед активних українських читачів небагато є тих, які не прочитали жодної книжки Макса Кідрука. Але, як не дивно, я таки належу до цієї меншості. Вірніше належала. Бо станом на сьогодні в моєму арсеналі прочитаного є вже перша його книжка. І про неї, та й загалом про перше знайомство з автором, я вам сьогодні розповім.
Мене завжди відлякували романи Кідрука тим, що містили багато фантастики і містики. Принаймні я собі їх так уявляла. Але всі знайомі дуже вихваляли книги Кідрука і мені таки захотілося спробувати. Тож для першого знайомства я вибрала, як на мій погляд, найбільш реалістичний роман «Жорстоке небо» від Видавництва "КСД".
Дія роману відбувається з 13 по 22 лютого 2013 року. Для викладення сюжету автор застосував репортажний стиль з прив’язкою до дати, години і місця події. Мені дуже до вподоби такий спосіб. Він дає можливість чітко прослідкувати хід подій і створює відчуття реальності. А ще в таких випадках я проводжу паралелі, де перебувала сама у вказаний період часу, що могла робити, які події відбувалися в моєму житті. І якраз ці лютневі дні 2013-го я пам’ятаю дуже чітко, адже на цей період припав ювілей мого чоловіка. Я добре пам’ятаю снігопади і заметілі, які вирували в той час, як в Україні, так і по всій Європі. І от саме негода стала ключовим фактором для розгортання сюжету в романі «Жорстоке небо».
Увечері 13 лютого командир екіпажу літака французької авіакомпанії «Франс Континенталь» Радислав Ротко підняв в небо Ліона літак, щоб через годину посадити його у паризькому аеропорту. Це був перший рейс літака «ААРОН 44», який французька компанія закупила в українському авіаконцерні «Аронов». Досвідчений український пілот, що налітав вже не одну тисячу годин на літаках такого класу, не чекав від цього рейсу ніяких несподіванок. Думками він уже святкував день Валентина з дружиною, яка вранці мала прилетіти до нього з Києва разом з двома донечками. Завдяки контракту Радослава з авіакомпанією «Франс Континенталь», перед ними відкривалося нове щасливе життя у французькій столиці. Але, як ви розумієте, збіг фатальних обставин кардинально змінив плин життя не тільки Радослава Ротка, а й багатьох людей, як у Франції, так і в Україні. Цього вечора синоптичні умови в небі над Парижем різко погіршилися і при заході на посадку літак «ААРОН 44» зазнає катастрофи. Для участі в розслідуванні авіакатастрофи авіазавод «Аронов» відряджає в Париж Діану Столяр, доньку покійного головного конструктора літака. Не дивлячись на молодість і недосвідченість, Діана починає активно розслідувати причини катастрофи. Але є люди, які зовсім не зацікавлені, щоб сплила на поверхню вся правда. Діана і її близькі опиняються в небезпеці. Як все відбувалося протягом цих десяти днів і чим закінчилася ця історія я, зрозуміло, розповідати не буду. А от про свої особисті враження поділюся з задоволенням.
Щоб не тягнути інтригу зразу скажу, що від книжки годі було відірватися. Я намагалася кожну вільну хвилину використати для читання, бо сюжет затягував і дуже хотілося знати, що ж там буде далі. Тому грубасика на 600+ сторінок я проковтнула за тиждень. Зрозуміло, що цьому, безперечно, сприяв жанр. Адже поєднання роману-катастрофи з детективом - то вибухова суміш. Але все-таки треба віддати належне майстерності автора. Так, як зумів зобразити всі ці карколомні перипетії Макс Кідрук, не багато кому вдається. Його стиль викладення дуже цікавий, а мова красива та легка для сприйняття. Окрім того, фішкою Кідрука є те, що він скрупульозно вивчає всі технічні аспекти того, про що писатиме в сюжеті роману. Пишучи роман «Жорстоке небо» він настільки реалістично і точно описує все, що пов’язано з авіарухом, конструкцією літаків, їх пілотуванням та методами розслідувань авіакатастроф, що інколи здавалося наче це не художній твір, а нонфікшн книга про авіацію. Спочатку мене таке поєднання навіть трохи дратувало, але загалом враження про роман зовсім не зіпсувало. А ті додаткові знання в авіаційній справі, які я отримала читаючи роман, дозволили ще більше розширити мої загальноосвітні горизонти. Мені здається, що заглиблюючи читача в технічні нюанси, автор намагається завоювати його довіру до сюжету загалом. Це непогана ідея. Тим більше, що особисто для мене дуже важить вірю я автору чи ні. Від цього залежить і загальне враження про прочитаний твір. Та щоб бути до кінця чесною, то мушу визнати, що на відміну від, так би мовити, «технічної» сторони роману, деякі моменти що стосуються поведінки героїв викликали у мене певний скептицизм. Деякі їх дії здались мені нелогічними і малоймовірними в реальному житті. Але це лише моє суб’єктивне сприйняття. Для когось така поведінка може бути цілком логічною і виправданою. Та й з іншого боку, для того, щоб закрутити такий карколомний сюжет, автор змушений був придумувати навіть малоймовірні «ходи» своїх підопічних. Бо інакше як би вони попадали у критичні ситуації, з яких знаходили найоригінальніші виходи? Та загалом роман справді крутезний. І те, що я доколупуюся навіть до дрібничок говорить радше про мою зацікавленість твором аніж про його вади.
Ще одним приємним бонусом цієї книжки стало те, що передмову до неї написав Андрій Любка. Це виявилося для мене сюрпризом, адже дізналася про це лише, коли почала її читати. Але моя інтуїція і тут спрацювала відмінно, якщо я серед великої кількості романів Кідрука вибрала саме цей.
Щодо перспективи подальшого читання творів Макса Кідрука, то тепер переді мною постала велика дилема: з однієї сторони я в захопленні від стилю писання автора і хотіла б продовжувати читання його книг, а з іншої - мене відлякують жанри фантастики та містики, в яких зазвичай пише свої романи Кідрук. Тому в подальшому покладуся на свою інтуїцію або на ваші аргументовані поради.
Я дуже люблю мандрувати літаками. Для мене момент, коли літак, набравши швидкість на злітній смузі, відривається від землі, викликає відчуття захоплення та ейфорії. Я кожен раз, знаючи всі закони фізики і аеродинаміки, не перестаю дивуватися, як ця багатотонна махіна з легкістю підіймається в небо. Це просто магія якась! І якщо ви подумали, що роман про авіакатастрофу може хоч трохи похитнути мою пристрасть до польотів, то ви глибоко помиляєтесь. По закінчені читання моє бажання кудись полетіти ще більше загострилося. Я захотіла зібрати валізу, відправитися в аеропорт, пройти всі необхідні формальності і відчути той неймовірний, ні з чим не порівняльний кайф. Бо мало які миті в житті дають більше відчуття свободи, ніж миті зльоту літака. Я зрозуміла, що ми з Максом Кідруком дуже подібні у своїй любові до авіації. Адже роман, який він написав - це ода цій великій любові.