При всіх моїх читацьких примхах (гучно сказано: скільки їх у мене – не знаю сам), любові до товстезних романів на основі реальних подій, вподобанні історичних і біографічних книжок, потягу до складних психологічних творів, іноді я не оминаю п’єси. Вибір навмання – це довіра до видавництва. В даному разі видавництво Анетти Антоненко підтвердило присутність літературного смаку. Знають там, чи ні, а в довгій черзі вилежуються ще декілька п’єс іноземних авторів. А «Божество різанини» Ясміни Реза – це тричі «так» і моє більш ніж вдале придбання, якщо вважати таким купівлю електронної версії за акційною ціною в одну гривню. Скільки це по курсу євро? Якщо увімкнути справедливість, французька письменниця достойна більшого. Я радію її успіхам, зважаючи на список отриманих премій за роботи в літературі, дві з яких – відзнаки за «Божество різанини».

          Дія розгортається в Парижі. Дві сучасні європейські родини, які мають чад підліткового віку і самі по собі є людьми високо вихованими. З усього видно, вони готові класти соломку там, де існує імовірність впасти і саме в амплуа людей з реноме шляхетних французів ми сприймаємо їх з перших рядків п’єси. Але ж діти… Як не прикро, шляхи хлопців одинадцяти років з цих родин перетнулися в міському парку і один із них торохнув палкою іншого, вибивши чи пошкодивши два різці. Більш ніж неприємна для пристойних батьків пригода. Але ж вони не аби-хто, щоб уникати гострих питань. Тому негайно опинилися в помешканні тати й мами постраждалого з шляхетними намірами примирення, залагодження, компенсації і таке інше. Так би мовити, опоненти – абсолютно подібна пара, попри те, що це їхній улюбленець отримав кийком в обличчя і виникли ускладнення стоматологічного характеру, вміють тримати себе в руках. Дві сторони, таким чином, готові рухатися назустріч. Весь твір – їхня бесіда, що починається реверансами, достойними королівського двору. І все би завершилося полюбовно, якби…

          Можливо, ми в чомусь упізнаємо ситуацію і себе в ній, коли будь-що хотілося триматися на висоті, навіть коли із середини нас розривав гнів. Або потрібно було захищати рідну душу чи захищатися самому в скрутному стані і так хотілося пом’якшити свою провину. Так хотілося, що здоровий глузд відходив на другий план. Тоді мирні переговори перетворюються в розборки кожного з кожним. В перехресний вогонь, безтямну вакханалію потворної логіки. Майстерність Ясміни Реза, помножена на майстерний переклад Івана Рябчія дає змогу «дивитися» п’єсу, читаючи її з листа. Твір корисний для осмислення нами самих себе. Тільки я не даватиму нікому порад, як поводити себе під час подібних непорозумінь. Хороша література не дає готових рецептів, я – поготів. Читайте! Думайте!