Джек Лондон "Дочка снігів" | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Джек Лондон "Дочка снігів"

5
Середня: 5 (1 оцінок)

Роман "Дочка снігів" Джека Лондона за самою назвою можна віднести до книг про емансипацію жінки. І як для кінця XIX ст. письменник прекрасно відтворив образ жінки - сильної, вольової,  відважної, мудрої, амбітної та цілеспрямованої.  Емансипованої американки Фрони Велс, яка після кількох років навчання у Європі, повертається до свого батька, успішного підприємця у Юкону, де
суворий клімат та складнощі природи не стають їй на шляху.

Та якщо вже Джек Лондон розказує про сувору Північ, то звісно, що порушить одну із його найпоширеніших тем - "золоту лихоманку". Іншими словами тему одвічного панування людини над природою, споконвічну її боротьбу задля збагачення й бажання наживи над іншими. Щоразу місце боротьби змінюється, але як і в старі часи, люди із насолодою продовжують боротьбу за пануванням над світом.

Але як писав літературний критик Едвард Саїд, при читанні класичних творів треба ще й бути пильним, бо окрім своєї основної функції, як у даному творі відтворена емансипація жінки та класова нерівність, вони ще й можуть відзеркалювати імперіалістичні наративи. І що я бачу: Джек Лондон розказує своїм читачам про расовий егоїзм:

"Хіба зможе коли негр, індіанець чи там мон­гол перемогти тевтона! Та ніколи в світі! Індіанець хоч і впертий, та не вміє пристосовуватись. Не пристосував­шись до нових обставин, він мусить загинути, а коли і спробує пристосуватись, то теж загине — не зуміє. Негр, хоч і має таку здібність, може працювати тільки під чиїмсь керівництвом, як раб з природи... Китайці —раса цілком інертна...
То невже ми, пануючи над усім світом, маючи до послуг все його знання, невже ми не зможемо знищити й слов’ян? Всі ми, англи, сакси, нормани і вікінги, ми повинні панувати над усім світом"

Якусь мить мені здалося, що Джек Лондон висвітлює думки гончаків за золотом. Але коли у романі злочинцями та вбивцями змальовані лише представники іхтохонних народів Північної Америки... тоді стає сумно.

До часу, щоб у американській літературі змінився вектор бачення, залишалося ще декілька десятиліть. Треба знову Фолкнера почитати

вподобати
0 користувачів вподобало.