Ловець повітряних зміїв, Халед Хоссейні

Твір, який "не відпускає" тебе довгий час після прочитання і змушує думати "а як би зробив я у цій ситуації"

Сюжет відбувається в Афганістані, і окрім міжлюдських взаємовідносин дає нам досить багато політичного контексту

Основна драма - роздуми головного героя про те, як він у 12-річному віці не прийшов на допомогу своєму другові, як мучився докорами сумління після, і як цей сором підшхтовхнув його до ще гіршого поступку, яким він фактично викреслив його зі свого життя

Особисто я не змогла засуджувати героя за "не допомогу", адже з природніх реакцій на подразник "бий, біжи, завмри" також маю реакцію "завмри", тож не можу розказувати, що знехтувала б власною фізичною безпекою за для іншої особи

Але окрім "основного" сюжету, під час читання дуже відгукувалися маленькі деталі:

в описах побуту дітей, серед всіх їх занять, ігор, навчання, в якийсь момент проскочило оце "а потім ми пішли в кінотеатр, дивитися російський фільм"

Це вкотре підтвердило мені правоту тези: перш ніж в країну заходить російський танк - туди заходить російська пісня

І мені досі сумно, що частина людей притримуються думки "мистецтво поза політикою"

Можливо, саме тому було внутрішньо приємно читати, як батько головного героя, вже емігрувавши з Афганістану в США, зі скандалом відмовляється лікуватись у рос.лікаря, "бо знаю я цю породу"

Ну і де він не правий?

Ще одна класна цитата, яка мені відгукнулася: "В Афганістані дуже багато дітей, але майже немає дитинства"

Чи рекомендую я цей твір - однозначно.

Що може вам тут не сподобатись - дуже багато насилля, особливо щодо дітей і між дітьми (яке досі викликає в мене питання "поясніть мені хтось, ЧОМУ люди ТАКЕ роблять один з одним?")