Народження дедукції і справжньої дружби

Якщо ми вже так щільно підсіли на Шерлока, то ігнорувати «Етюд у ясно-червоних кольорах» (він же «Етюд у багряних тонах») - це тупо злочин. Бо це той самий Великий вибух, з якого все почалося. Це абсолютний генезис легенди, де наші улюблені персонажі тільки-но знайомляться і починають притиратися один до одного.

Військовий лікар Джон Ватсон повертається з Афганістану до Лондона з ПТСР і порожніми кишенями. Йому терміново треба знайти сусіда по квартирі, щоб ділити оренду. Його зводять із якимось дивним тіпом на ім'я Шерлок Холмс, який у хімічній лабораторії радісно лупить трупи палицею, щоб перевірити, чи з'являються синці після смерті. Крінж? Ще й який. Але вони з'їжджаються на Бейкер-стріт, 221Б. І тут підвертається ідеальна справа: у покинутому будинку знаходять труп американця без жодних ран, а на стіні кров'ю написано слово «RACHE». Скотленд-Ярд тупо кліпає очима, а Шерлок починає свій перший публічний флекс дедукцією.
Це як дивитися перший фільм про супергероя, де він тільки відкриває свої сили. Ти бачиш, як зароджується броманс століття. Ватсон складає цілий список того, що Холмс знає і чого не знає,виявляється, геніальний детектив взагалі не в курсі, що Земля крутиться навколо Сонця, бо це «зайве сміття» для його жорсткого диска в голові. Це максимально смішно і життєво.
А ще книга розбита на дві частини. Перша - це класичний лондонський детектив. А друга - це тупо жорсткий вестерн! Дія раптово переноситься в Америку, в пустелю Юта, де розгортається похмура історія кохання, релігійного фанатизму та кривавої помсти, яка розтягнулася на десятиліття. Такого повороту від «англійського детективу» взагалі не очікуєш.
Саме тут Шерлок презентує читачу свій метод. Сцена, де він за секунду викупає, що Ватсон служив в Афганістані, тільки глянувши на його засмагу і манеру тримати руку, - це еталон, який потім копіювали всі кому не ліньки. Саме тут наролжується справжня чоловіча підтримка і кентярство, хлча Холмса витримати під силу хіба тітоньці, у якої той знімає квартиру. 

Це дуже динамічна і нестандартна книга, яка показує Холмса не як нудну бронзову статую, а як живого, ексцентричного і трохи навіженого чувака з купою дивацтв.