" - Марусю! А що це ти засмучена, як та світла печаль невтішна? - спитав Старостенко серйозно.
Стьопка почув, насторожився.
Маруся повільно розправила плечі, всміхнулася, до чоловіка притулилася:
- Оце вирішили дитинку завести та так старалися, аж повтомлювалися.
Німець почервонів. Старостенко реготнув, Льошку по плечу поплескав:
- Старайтеся мені! У нас демографічні показники того... кульгають на обидві ноги. - Молодим пальцем погрозив. - І ви мені теж старайтеся!
Тетянчин батько зрозумів слова голови, як наказ до термінового виконання, підхопився і оголосив:
- Хай уже молоді йдуть до хати, а то понапиваються і не зможуть... А треба!..."