" - Марусю! А що це ти засмучена, як та світла печаль невтішна? - спитав Старостенко серйозно. Стьопка почув, насторожився. Маруся повільно розправила плечі, всміхнулася, до чоловіка притулилася: - Оце вирішили дитинку завести та так старалися, аж повтомлювалися. Німець почервонів. Старостенко реготнув, Льошку по плечу поплескав: - Старайтеся мені! У нас демографічні показники того... кульгають на обидві ноги. - Молодим пальцем погрозив. - І ви мені теж старайтеся! Тетянчин батько зрозумів слова голови, як наказ до термінового виконання, підхопився і оголосив: - Хай уже молоді йдуть до хати, а то понапиваються і не зможуть... А треба!..."