Одна з найкращих книг Артура Гейлі, яка, на жаль, буде не дуже зрозумілою молодому поколінню, яке звикло до цифровізації й може не зрозуміти, як на борту літака може опинитися бабуся-безбілетниця чи терорист із вибухівкою. Тим не менш, для 1960-х років ця історія є цілком правдоподібною. Що сподобалося у книзі? Детальний опис аеропорту як соціальної структури, де кожен елемент несе певне навантаження. Тут не може бути збоїв, адже на кону - життя людей. Відповідно, і в керівництва аеропорту, по суті, немає особистого життя, щасливої родини, тому розлучення й подружні зради є нормою. Зачепив у цьому плані епізод про стюардес, які часто вагітніли від пілотів і робили аборти. Така собі соціальна історія без прикрас. Попри те, що книга доволі обʼємна, читається вона на одному диханні. Я сама здивувалася, як швидко я змогла її проковтнути. І, звісно, раджу до перегляну кінострічку, з Жаклін Біссетт у ролі стюардеси.