Час second-hand. Кінець червоної людини (Фоліо)

Це не звичайна книга, а збірка інтервʼю, які Світлана Алексієвич взяла в людей на початку 1990-х років, коли розпався Радянський Союз. Журналістка то розміщує бесіду із прихильниками СРСР, то із його критиками. У такий спосіб вона нібито хоче показати, що є обʼєктивною, хоча очевидно, що вона на боці борців за незалежність. Завдяки цій книзі сформувалося таке поняття як «людина радянська», «червона людина», «Homo Soveticus». Навіть достатньо декількох таких інтервʼю, аби зрозуміти філософію життя таких людей. Скажу чесно: до 2024 року я думала, що «червоних людей» уже не існує. Однак знайомство з однією 70-річною українською біженкою в Німеччині, яка кричить, що любить Україну, переконало мене у зворотному. Совок з голови не так просто випхнути, він глибоко вʼівся в нашу свідомість, і неважливо, українською чи російською мовою людина розмовляє, слухає вона російську попсу чи український фолк. Це світосприйняття, коли заради халяви береш усе, що бачиш, коли готовий здати свого сусіда, якщо він більш успішний, коли ти чекаєш від когось вирішення твоїх власних проблем, а потім клянеш державу, коли ти мрієш про виплати і не бажаєш при цьому удосконалюватися.