Хмари (Класична проза) | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Відгук про книгу: Хмари (Класична проза)

5
Середня: 5 (1 оцінок)
Мій відгук на повість «Хмари» Багато років пройшло з написання роману а нічого не змінюється . росія завжди знищувала українську культуру і народ! В романі автор описує між рядків, як висміюють українців, що українська мова мова селян і недосвідчених людей! Знищує книги українською мовою!!! Історія починається з хлопців які з різних куточків прямують до Київської духовної академії , одна група з Тули на чолі з Степаном Возвиженським який зневажав Україну але і до кінця роману не хотів туди повертатися! І щирий українець Василь Дашкович це і стають головні персонажі яких селять в одну кімнату! Коли підростає друге покоління! В романі описують як молодь одягає українську свиту та шаровари, а це зневажають і називають «мужицьким одягом»! Де Павло Радюк приїздить до дому в вишитій свиті і шароварах, і рідні висміюють його за одяг! Павла образили слова батька і те що він відповів присоромило і видові до обличчя в усіх хто був поряд «нам треба в усьому ділити долю зі своїм народом починаючи хоча б зі свити!!!!! Він розмовляв щирою українською мовою а батьки лякалися , що син потрапив під вплив наймитиів і пастухів! Жах!!! Звучать заклики навчати українців селян, створення народних шкіл ! Дуже цікавий і дуже актуальний роман , коли ми читали його в школі це була одна історія на сьогодні це ще одне підтвердження мова має значення, народ має значення! Біль пронизував коли після екзамену (який проводив російський митрополит… адже в Лаврі теж сиділи всі руські попи… ) були ці рядки: « Дуже сумно і грізно поглядав Петро Могила, закладач академії. Його тінь, прикована до полотна, ніби думала: «І що то за люди прийшли й вийшли з моєї академії? І на якім язиці все те говорило, екзаменувалося, жартувало і виявляло научну темноту? Чи то орда налетіла, чи то литва набігла і запанувала моїм ділом, моїм твором?» І чорні очі Могили ще грізніше, ще сумніше поглядали на простору залу, куди вже вибігли миші і шелестіли між пом’ятими папірцями. Широко одслонені очі св. Димитрія ніби дивувались, чине грали всі ті люди якоїсь чудної містерії чи комедії?
вподобати
0 користувачів вподобало.