Костянтин Симоненко - українець, який офіційно побував в усіх зафіксованих країнах світу. В нього про це є доволі яскрава книга, на крейдяному папері, з акцентом на Африку. Чогось подібного я очікувала і від «Вкраденої весни». Дарма. Папір білий, але не крейдяний, фото чорно-білі, а сама книга більше про перші місяці російсько-української війни, ніж про подорожі. Можливо, це прозвучить лицемірно з мого боку, але я теж, як і більшість українців, можу написати щось подібне, - про вибухи в моєму місті, про еміграцію, про загибель дуже близької для мене людини під Бахмутом… На жаль, у даній ситуації всі ми в одному човні, і пафос автора є недоречним. На окремих сторінках все-таки є цікаві нотатки про Африку, зокрема актуальною є історія про громадянський конфлікт у Руанді і «Радіо тисячі пагорбів». Пропаганда - річ шкідлива і в той же час потужна. Тому дані мемуари більше для дослідників війни, а не для фахівців у сфері туризму.